Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
У Гвардійському попрощалися зі старшим сержантом Геннадієм Фурмановим.
Важко підібрати слова, коли розповідаєш про захисників України, які у боротьбі з окупантом віддали за свободу і незалежність своєї Батьківщини найцінніше – життя. Коли доводиться писати про загиблих, з ким мав честь бути знайомим та воювати пліч-о-пліч, це робити набагато важче – невимовно важче…
1 вересня на Донеччині, під час евакуації з поля бою пораненого військовослужбовця, загинув командир мотопіхотного відділення окремої механізованої бригади «Холодний Яр» старший сержант Геннадій Фурманов.
Воїну було 48. Усе життя він присвятив служінню Батьківщині – за плечима служба у 25-й аеромобільній десантній бригаді, участь у миротворчих місіях у Косові та Іраку.
Ми познайомились наприкінці квітня 2014 року, коли формувався 20-й батальйон територіальної оборони. Геннадій – старшина стрілецької роти, я -командир взводу у цій роті – мобілізований молодший лейтенант запасу.
За два тижні – 7 травня, рота, що складалася виключно з добровольців, вилетіла до Маріуполя для виконання свого першого бойового завдання.
9 травня ворог здійснив спробу захопити маріупольській міський відділ міліції та військову частину Національної гвардії України й встановити свій контроль над українським містом. Проте, спільні зусилля захисників Маріуполя з різних підрозділів зруйнували плани ворога.
Рота зазнала перших втрат – заступник командира 20-го батальйону територіальної оборони підполковник Сергій Деміденко та кулеметник солдат Олег Ейсмант загинули у бою за міський відділ міліції.
Самостійні, сміливі та професійні дії Геннадія Фурманова, який у відриві від основних сил керував резервом, дозволили успішно виконати поставлені завдання, зберегти життя військовослужбовців, озброєння та майно роти.
Геннадій Фурманов звільняв Красногорівку та Мар’їнку у 2014 році, обороняв Піски, Чермалик, Авдіївку, був на багатьох інших гарячих ділянках фронту, на яких у складі окремої механізованої бригади «Холодний Яр» військовослужбовці 20-го батальйону щоденно виконували свою складну і важливу піхотну роботу. Усі ці вісім років Геннадій наближав перемогу над загарбником. Батько для солдатів, надійний помічник для командирів, рятівник і підтримка для всіх, кому важко.
Сміливість, людяність, справедливість, чесність, турбота про ближнього та відповідальність за довірену справу – це про «Гешу». За цим позивним та блискучою усмішкою його знають та поважають у військах тисячі людей.
1 вересня Геннадій Фурманов з товаришем евакуйовували пораненого побратима з поля бою. Уламок ворожого снаряда залетів між пластин бронежилета і розірвав серце, любові й турботи якого завжди вистачало усім, хто був поруч із цією неймовірною людиною. Пораненого, якого виносили під обстрілом, вдалося врятувати. Геннадій загинув на полі бою зі зброєю у руках.
Родина втратила люблячого чоловіка і батька.
Геннадія Фурманова поховали поряд з військовим містечком, де у невеличкій хаті жила велика і сильна Людина. На таких тримається Світ і сьогодні без Гени людяності у цьому світі стало менше.
