Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Одну з найгарячіших ділянок фронту тримають сьогодні десантники. Найскладніші завдання у найважчих умовах, то саме той випадок, що наразі відбувається у районі бойових дій, де наші воїни звільняють українську землю від російської навали. В одному з таких підрозділів на озброєнні – багатоцільовий тактичний броньовик, вагою у 14 тонн, що призначений для виконання широкого кола бойових завдань, зокрема, транспортування особового складу, підвіз провіанту, боєприпасів тощо.
Бруд, пісок, вода, суша – все подолає «Козак», але за кермом має бути досвідчений водій, воїн. Використовують десантники «Козак 2М1» і як засіб вогневого ураження. Озброєння, що встановлено на бронеавтомобілі, спроможне знищувати не лише живу силу противника, але і техніку окупантів.
Артур, водій «Козака»
− «Козак 2М1» спроможний долати водні перешкоди та транспортувати вантажі, має максимальний запас ходу 1000 км. На такій машині можна виконувати будь-який спектр поставлених завдань. Боюсь схибити, але в ремонті він дуже зручний. Броня тримає попадання від РПГ, воги, кулі різних калібрів, осколки. Їздимо ми на них достатньо довго, щоб робити якісь висновки. Звісно, швидкості хотілося б більше, але ми і бойові завдання виконуємо на них успішно, а в разі необхідності вивозимо наших хлопців. Надійна, хороша машина. У нас були випадки, коли хлопці на «Козаку» наїжджали на міни, а одного разу відразу на дві. В обох випадках екіпажі залишились живими. По сухій місцевості їде відмінно, по багнюці не так оптимістично, але з гарним досвідом теж усе буде норм. Я був водієм «Козак 2» і «Козак 5», але цей мені подобається найбільше. У нього незалежні підвіски і він краще почувається на дорозі, ґрунтах та й пересічній місцевості.
Тут є пічка, кондиціонери для водія і командира, для десанту, система фільтрації повітря і інші елементи комфорту. Також додаткова пічка для десанту. В екіпажі: водій, командир, ззаду за командиром сидить навідник, головний сержант або медик і 4 чоловіки десанту. Але в екстремальних умовах, коли залежно від обстановки потрібно розмістити чи евакуювати більшу кількість людей, то це все більш ніж реально.
Навідник без водія – як велосипед без велосипедиста. Ми постійно спілкуємось, говоримо один-одному наперед, що робити, команда склалась уже давно. Якщо, скажімо, навідник бачить якусь ціль праворуч чи ліворуч, то говорить мені, відходь праворуч-ліворуч, стій, гальмуй, якщо бачить, що йдуть якісь приходи мінометів чи танчика, також відповідно корегує мене. Я не завжди все бачу.
Неодноразово лягало перед машиною, сікло колеса. Це чи не найстрашніше. Якщо невеликі пошкодження коліс, то йде автоматична підкачка, якщо дуже великі, то доводиться їхати на спущених, зменшується швидкість і маневреність, але все одно він буде їхати.
Був випадок у Рубіжному, коли нам доводилось виїхати на 3 спущених колесах. Тобто тільки одне було ціле, а три спущено, і ми успішно виїхали в безпечне місце. Словом, коли було потрібно, вивіз. Осколки від РПГ, і навіть від танка, влучали в наше авто неодноразово, але ось ми тут, перед вами. Товаришам прямо в передок влучав комулятивний, пробило декілька радіаторів, але люди залишились неушкодженими. Був дуже важкий випадок, приліт Птура прямо у водійські дверцята, були поранення, контузії, одне поранення дуже важке, але всі залишились живими.
Поруч стоїть навідник Олександр
− На озброєнні в нас НСВ – великокаліберний кулемет калібру 12,7мм. Розробка Нікітіна-Соколова-Волкова. По повітряних цілях дальність стрільби 1,5 км, а по наземних – 2 км. Вражає як живу, так і легкоброньовану техніку та низьколітаючі об’єкти противника. Під час бойової роботи показав себе дуже добре, хоча під час їзди працювати дуже складно. Працює у сніг, дощ, пилюку, сльоту, зовсім не прискіпливий, на відміну, скажімо, від ДШК. Я вперше використовував даний кулемет у реальному бою і по реальному противнику. Трохи складно було, але то лише до перших черг. Потім я зосередився на знищенні ворога. Він спокійно «висипає» по противнику 4 короби і не дає жодного клину. Був випадок, коли нас кошмарив снайпер, і ми визначили, з якої саме будівлі. Я буквально розібрав будівлю, і снайпер заткнувся. Працювали і по БМП противника. Скажу прямо, що від цього кулемета нікуди не втекти і не сховатись, − запевняє він.
– На цій техніці я працюю вже понад 2 роки. Неодноразово ми потрапляли в засідки, противник мало не впритул обстрілював нас із різної зброї, «Козак» виносив нас завжди успішно, водночас противник отримував ще й вогневу відповідь, − додає Микола.
