Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Валерій народився й проживає з родиною на Рівненщині. Головний сержант підрозділу на псевдо «Бусел» у Збройних Силах України вже утретє.
Старшому солдату на сержантській посаді беззаперечно довіряють підлеглі та поважають старші командири. Вперше його призвали на строкову службу ще в дев’яностих. Вдруге він взяв до рук зброю з початком збройної агресії кремля на сході держави у 2014 році.
На початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну йому довелося обороняти Київщину. Наразі молодший командир пильнує українсько-білоруський кордон на Рівненщині.
– У моєму підрозділі люди різного віку, військового досвіду та соціального рівня, проте мета у нас всіх одна – це перемога. Ми не обираємо, на яких напрямках обороняти Батьківщину. Будемо палити окупантів на півночі, півдні, сході чи заході України до того часу, поки вони не зрозуміють, що іншого варіанту, ніж відмовитися від своїх кровавих планів, у них нема. Українці вже довели, що ми нація героїв, – наголосив Валерій.
