Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Поточні тижні виявилися дуже насиченими подіями щодо російсько-української війни, які, попри цензуру, знайшли своє відображення в інформаційному просторі рф. З цього приводу ми підготували короткий огляд антивоєнного сегмента російських ЗМІ та соціальних мереж.
На першому місці уваги російської аудиторії – це власне реальна інформація з районів бойових дій, яка, до речі, значно відрізняється від офіційної версії кремлівських пропагандистів. російський політик-опозиціонер Олександр Невзоров пише з цього приводу: «Фанерні маршали стріляють по фанерних цілях. російська армія витратила щонайменше 10 дорогих ракет «Калібр» (кожна коштує близько $6,5 млн) на удари по макетах з дерева, які вони прийняли за американські ракетні системи HIMARS. Україна виготовила дерев’яні приманки, котрі через об’єктив російських безпілотників нагадували HIMARS. Російські БПЛА передавали дані про місцеперебування «техніки» носіям ракет у Чорному морі, які завдавали ударів по макетах, приймаючи їх за VIP-цілі. Про це повідомляє The Washington Post з посиланням на українського чиновника та американського дипломата».
Наразі вже навіть російські джерела розповідають про успіхи українських воїнів на Херсонщині. Блогер Максим Мирович розмістив своє бачення подій на півдні України: «ЗСУ просунулися майже на 10 км і зайняли село Сухий Ставок. Також йде спроба оточити війська рф у районі Високопілля. Основні маневри здійснюватимуться з настанням темряви». В іншому дописі на цю тему він пише: «Тим часом закінчилися 45.000 мішків, закуплених путінським міністерством війни для трупів. Понад 80.000 солдатів путінського рейху вбито або тяжко поранено в Україні. Саме так закінчуються мрії про «великі імперії» – залишається лише ганьба та жах причетності».
За таких умов російському командуванню стає набагато важче вирішувати питання комплектування особовим складом бойових частин. Як це відбуваються в деяких випадках – дає уявлення наступний фрагмент із російських соціальних мереж: «Позбавляють їжі, закривають у кімнаті за сильної спеки, словесно принижують. У Тверській області солдатів-строковиків знущаннями змушують підписувати контракти для участі у війні в Україні. Як пише Телеграм-канал «Обережно, новини» з посиланням на слова матері одного з військовослужбовців, у військовій частині в ЗАТО «Озерний» строковиків, яким залишилося менше ніж 3 місяці до демобілізації, не пускають на обіди та вечері, обзивають «виродками, трусами, ублюдками та бабами», змушуючи у такий спосіб підписувати контракти. Військовослужбовців намагаються переконати, що за межами армії вони не мають майбутнього, а самореалізуватися вони можуть лише через контрактну службу».
Або інший приклад: «Гарматне м’ясо для путіна шукають просто на прохідних російських підприємств. Як пише Телеграм-канал ASTRA, такі випадки неодноразово фіксувалися в різних містах країни. Зокрема, у Санкт-Петербурзі співробітникам, які перетинають КПП на одному з місцевих промислових об’єктів, вручають «соціальний довідник учасника спеціальної військової операції». У ньому викладено всі «переваги» участі у війні з Україною, детально розписано розміри виплат та інші «плюшки», які чекають на сім’ї контрактників, які загинули під час бойових дій».
Про те, що чекає таких «добровольців», свідчить наступний фрагмент: «На фронт за 10 днів: у Архангельську створили центр військової підготовки… Навчання у ньому зможуть пройти добровольці, які планують служити за контрактом. Проєкт створено спільно із центром «Патріот», громадськими організаціями «Бойове братство» та «Свої люди». При цьому місцева влада явно підтримує ідею… Тим часом навчання у центрі триватиме лише 10 днів, а потрапити до нього зможуть люди без особливої підготовки та досвіду військової служби».
Нашим читачам, які не на словах знають сутність та реалії військової служби, є очевидною ймовірність виживання в реальних бойових умовах за результатами такої «підготови».
Наведене підтверджує інший приклад з російських медіа: «Тверське Суворовське училище підраховує трупи. За 6 місяців на війні путіна в Україні загинуло 6 випускників Тверського Суворовського училища… Це приблизно по одній людині на місяць. Для порівняння: за 10 років війни в Афганістані загинуло 10 випускників місцевого «суворовського» – приблизно по одному на рік. Пам’ятна стела з іменами загиблих російських солдатів явно створена із «запасом» на майбутнє – туди поміститься ще три імені точно».
Для російської аудиторії також не залишилася осторонь інформація про створення російською опозицією у Києві політичного центру збройної боротьби: «Легіон «Свобода росії» (Легіон), російський Добровольчий Корпус (РДК) та Національна Республіканська Армія (НРА) підпишуть Декларацію про співпрацю та створять спільний Політичний Центр, який очолить політик Ілля Пономарьов».
Логічно вважати, що цей проєкт має під собою об’єктивне підґрунтя, адже серед притомної частини російських громадян злочинність дій путіна та його оточення поступово стає все більш очевидною. Відомий російський опозиціонер Олексій Навальний з цього приводу пише: «Я ненавиджу цю війну, і ми з колегами із ФБК (Фонд боротьби з корупцією – прим.ред.) намагаємося зробити хоч щось, щоб наблизити її кінець. Тиск на корумповану путінську еліту аж до її розколу – це те, що потрібно зараз. Наразі із 200 путінських олігархів за списком Форбс під санкціями лише 46. Пропагандисти, які закликають до вбивств, катаються на вихідні до Берліна. Це становище є абсолютно комфортним для путінської еліти – тієї пари тисяч сімей, заради добробуту яких і існує цей режим. Заради яких путін веде цю війну.
То навіщо їм щось міняти? Навіщо відмовляти путіну в лояльності, якщо навіть коли він має руки в крові по лікоть, його обслуга продовжує користуватися всіма благами та привілеями Європи, США та Великої Британії. Прийняття «списку 6000» нарешті зруйнує цей статус-кво, поставить перед путінською елітою (широким колом, а не одиницями) питання вибору і зрештою розколе її.
Я вдячний усім за підтримку та солідарність, але найкращим жестом солідарності для мене буде ваше сприяння ухваленню «списку 6000». Хто б ви не були: громадянин, журналіст, міністр чи президент – допоможіть та посприяйте покаранню тих, хто вартий покарання».
І, нарешті, з приємного – цитата з російського ресурсу «Город Глупов»: «Пишуть, що ЗСУ вирішили взяти участь у референдумі щодо Херсона. І їхній голос може стати вирішальним».
