Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Пів року тому російський диктатор оголосив про початок «спеціальної військової операції» проти «київського режиму» та пояснив росіянам, для чого саме вона була розпочата. Зважаючи на те, що кремль у своїх заявах вивіряє кожне слово, можна не сумніватися, що записане заздалегідь відео зі зверненням путіна було продумане до дрібниць.
*****
Отже, за словами їхнього верховного головнокомандувача, російські солдатики зайшли на територію суверенної держави:
- задля захисту так званих днр і лнр, незалежність яких буквально напередодні визнав кремлівський ляльковод;
- з метою примушення України до нейтрального статусу — для захисту вже самої росії;
- для демілітаризації і денацифікації України — тут уже переслідувалася глобальна мета «гарантування безпеки всьому людству».
Крім того, було оголошене ще одне практичне завдання: усунення загроз, які несе росії просування НАТО на схід.
*****
Це нам, людям, які не живуть в пропагандистській бульбашці російського суспільства, «основні завдання спецоперації» здаються маразмом, а для внутрішньої аудиторії і непосвяченої в деталі конфлікту західної публіки це — офіційна позиція московії, яка подається серйозними дядьками в краватках через поважні засоби масової інформації.
Дуже спеціальна військова операція
По-перше, треба сказати, що сама назва — «спеціальна військова операція» — створює в голові обивателя асоціації зі спецопераціями зі знищення терористичних угруповань та їхніх лідерів тощо. А законодавча заборона навіть згадки слова «війна» відсікає в мозку росіян саму суть того, що відбувається: неспровокована військова агресія проти іноземної держави. По-друге, інформаційна підготовка, зомбування власного населення розпочалося на московії далеко не 24 лютого. Пропагандисти кремля роками цілеспрямовано бомбардували вуха й очі співгромадян істеричними повідомленнями про розп’ятих хлопчиків, кривавих правосеків і підлий Захід, який спить і бачить Україну плацдармом для нападу на оточену ворогами росіюшку.
Інформаційна машина кремля сумлінно відпрацьовує вкинуті в неї мільйони, і від початку вторгнення пропаганда рашистів зросла в рази. Тож показово, що навіть після Бучі, Маріуполя, Харкова, інших місць злодіянь російської армії суспільна підтримка «спецоперації», а по суті — воєнних злочинів власної армії на території чужої країни — лише зростає! Це демонструють як соціологічні опитування, так і власний досвід спілкування українців зі своїми знайомими та родичами в країні-агресорці.
Захист молодих республік
Тема захисту вільних народів Донбасу від «навіжених укронацистів» — улюблена жуйка кремлівської пропаганди. Скориставшись складною суспільно-політичною ситуацією в нашій країні у 2013-2014 роках, москва вчепилася в східні регіони України своєю мертвою кривавою хваткою: несе горе простим людям, руйнує промисловість, міста і села, розкрадає, вбиває, ґвалтує… Проте винні в усьому — українці.
Тепер ми знаємо, що визнання так званих днр і лнр — частина заздалегідь продуманого плану. Підготувавшись до вторгнення, від початку лютого росія приступила до масованих обстрілів і провокацій, аби створити підґрунтя для політичного кроку: визнання псевдодержав і оголошення про військову допомогу.
Чи «захистила» росія Донбас? Напевно, відповідь очевидна. А хто сумнівається — може запитати про це жителів Маріуполя, Бахмута чи Краматорська. Сотні тисяч біженців, десятки тисяч зруйнованих будинків, тисячі загиблих і поранених: там, куди росія приходить для «захисту людей», залишаються лише смерть і руйнування.
Примітно, що оголошений захист «л/днр» на ділі перетворився на «розширення географії спецоперації». Сили вторгнення з перших хвилин широкомасштабної війни почали «захищати Донбас» по всій території України, куди могли дотягнутися руки путіна чи долетіти російські ракети. І тут ми переходимо до наступної цілі «сво»…
Денацифікація денацифікаторів
Говорячи про денацифікацію України, путін мав на увазі «викорінення будь-якої неонацистської людиноненависницької і дискримінаційної ідеології щодо будь-яких громадян за будь-яким національною чи іншою ознакою, і закріплення цього курсу в законодавстві».
Благородна мета? Благородна. Тож загарбники, які чекали, що «російськомовні українці», змучені страшним нацистським режимом, зустрічатимуть братів-визволителів з квітами, були дуже здивовані, коли в перші ж дні нападу отримали посилання «слідом за кораблем» чистою російською мовою і коктейлі молотова в свої дурнуваті макітри.
Але денацифікація на території України все-таки відбувається: це знищення саме російського шовінізму і рашизму, проти якого повстав увесь український народ.
Від’ємна демілітаризація
Такий самий конфуз стався і з іншою «священною ціллю» рашистів — демілітарізацією всієї України. По дорозі це слово десь загубило префікс «де-», адже України, приголомшена звірствами росіян, почала озброюватися і вбивати окупантів усіма можливими засобами — від мисливських рушниць і лопат до старих танків і сучасних західних реактивних ракетних систем.
Роками рашисти скиглили про надто велику українську армію, про таємні розробки ядерної зброї, про ударні наступальні засоби та військову інфраструктуру, що «становить потенційну загрозу сусіднім державам». І ось все це, нарешті, перетворилося для однієї із «сусідньої держави» — агресора окупанта — на реальність. За винятком, хіба що, «ядерки» разом із міфічними хімічною та біологічною зброєю, якими росія й досі лякає своїх громадян.
Отже, чи вдається кремлю втілити план демілітаризації? Якщо так, то цей план якийсь дуже і дуже заплутаний.
«НАТО нам нє нада»
Цікаво, жителі росії, які, на їхню думку, живуть під постійним прицілом натівських ракет, чи знають вони, що НАТО давно стукає в двері їхньої скрєпної ізбушки, — рф має спільні кордони одразу із кількома країнами Альянсу. Це й країни Балтії, і Польща, і навіть великі та «жахливі» Сполучені Штати. Варто лише раз вимкнути пропагандобачення і глянути на карту світу.
Проте і тут кремлю муляє Україна і «освоєння» нашої території «зловісним» НАТО. За задумом, «спецоперація» повинна усунути цю загрозу і примусити Україну відмовитися від будь-яких військових союзів та розміщення іноземних військових баз на своїй території.
Тут є цікавий момент: «будь-який» в словнику рашистів означає «будь-який, окрім російського». По-перше, заборона іноземних баз (яка вже є в Конституції України) не заважала тримати Чорноморський флот рф в Севастополі та Криму. По-друге, ми всі знаємо, чого варті гарантії росії, які вона роздає наліво і направо «нейтральним» країнам. По-третє, ці «рамки постійної нейтральності» (для України) не заважають самій росії невтомно утворювати і утворювати власні воєнні альянси зі своїми посіпаками.
Тож, чи виконали росіяни план «нейтралізації» України? Агресія у 2014 році призвела до закріплення в нашій Конституції руху в напрямку Заходу, а вторгнення 2022-го — набуття статусу кандидата в члени Євросоюзу.
P.S. «Усі завдання спецоперації на Україні, безумовно, будуть виконані»
До речі, у рашистів спостерігається загострення з періодом у два місяці — лютий, квітень, червень, серпень — коли їхній лідер вилазить на трибуну із нагадуванням, що «все йде за планом». І щоразу путін белькоче одне й те саме: про мир та безпеку, про згуртованість російського суспільства, героїзм своїх воєваків-мародерів і так далі, і так далі, і так далі.
Читачі ж АрміяInform живуть реальним життя і можуть самостійно зробити висновки: як насправді «героїчно» воює росія проти нашої держави і нашого народу, а також про виконання кремлівських планів демілітаризації, денацифікації, «за-три-дні-київ-захопленізації» та інших фантазій окупантів.
