Сьогодні наша розповідь — про електронне поле бою. Керівник проєкту, завідувач науково-дослідної лабораторії ВІТВ НТУ «ХПІ» полковник запасу Ігор Баркатов розповів,…
Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року Україна розпочала формувати власну зовнішню політику. Частково нова держава була правонаступницею урср, зокрема щодо членства в міжнародних організаціях та, власне, самої установи Міністерства закордонних справ. Водночас початки сучасної української дипломатії сягають часів Визвольних змагань 1917-1921 років. АрміяInform пропонує добірку ключових міжнародних здобутків України з 1991 року до сьогодення.
Світовий безвіз
Одним із важливих показників статусу держави у світі є можливість для її громадян подорожувати за кордон вільно, без попереднього отримання візи. МЗС України системно працює над підписанням як двосторонніх угод про безвіз (з іноземними країнами), так і багатосторонніх угод з об’єднанням держав. Переломним моментом у цьому плані стало отримання Україною безвізу з Європейським Союзом у 2017 році.
Нині українці можуть вільно поїхати без візи чи отримати візу на місці до 144 держав, враховуючи, що нині додалися країни Латинської Америки, Африки та Азії. У світовому рейтингу паспортів Henley Україна посідає 35-те місце.
Угода про Асоціацію з Європейським Союзом
Європейська інтеграція України стала чи не головним вектором розвитку нашої держави з 1990-х років. Одним із головних результатів цього процесу мало стати підписання президентом України Віктором Януковичем Асоціації з ЄС на саміті Східного партнерства (створена у 2009 році програма Євросоюзу для більш тісної співпраці з білоруссю, Республікою Молдовою, Україною, Грузією, Вірменією та Азербайджаном) у Вільнюсі в листопаді 2013-го.
Проте відмова Януковича підписати Угоду про Асоціацію привела до масових мирних протестів у центрі Києва на майдані Незалежності, що увійшли в історію як Євромайдан та Революція Гідності.
Зрештою, в березні 2014 року було підписано економічну частину, а в червні 2014-го — політичну частину Угоди про Асоціацію України з ЄС. Це дало можливість покращити торгівлю та освітні обміни, а також поштовх до децентралізації. У 2016 році виникли урядові посади заступників міністра з євроінтеграції, а також віцепрем’єра з європейської та євроатлантичної інтеграції.
Кандидатський статус в ЄС
Підписання Україною Угоди про Асоціацію у 2014 році не передбачало можливостей членства в Євросоюзі, а лише поглиблене соціально-економічне співробітництво. Зрештою, станом на початок 2022 року сама Угода була виконана майже на 2/3 завдяки впровадженню стандартів та законодавчим змінам.
Аби стати на крок ближче до ЄС, Україна мала завершити судову реформу та призначити керівників антикорупційних органів. Широкомасштабне вторгнення росії 24 лютого прискорило євроінтеграцію — Україна подала 28 лютого заявку на вступ до Євросоюзу. Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина з командою сприяла тому, що переговори щодо отримання Києвом (а також Кишинівом) кандидатського статусу завершилися успіхом на саміті ЄС 23 червня.
Інтеграція до НАТО
Тісна співпраця України з Північноатлантичним альянсом розпочалася на початку 1990-х із долучення до програми «Партнерство заради миру». Саме тоді відбулися перші спільні військові навчання між Україною та НАТО. На саміті НАТО в Мадриді в липні 1997 року український президент Леонід Кучма підписав «Хартію про особливе партнерство Україна — НАТО». Того ж року розпочали роботу представництво України при Альянсі та Центр інформації та документації НАТО в Україні.
Попри те, що на саміті в Бухаресті у квітні 2008-го НАТО відмовило Грузії та Україні в наданні Плану дій щодо членства, євроатлантична інтеграція України тривала. За умов російської збройної агресії проти України, яка почалася у 2014 році з окупації Криму, саме співпраця з Альянсом дала можливість покращити обороноздатність нашої держави. Це й спільні військові навчання, впровадження стандартів НАТО у Збройних Силах України, а також реабілітація українських військових за кордоном.
У 2019 році було закріплено на конституційному рівні стратегічний курс України на отримання членства в ЄС і НАТО. А в червні 2020 року Україна отримала статус Партнера з розширеними можливостями. Через 25 років після історичного саміту на саміті НАТО у Мадриді наприкінці червня 2022-го було затверджено нову Стратегічну концепцію Альянсу, де росія була названа «головною загрозою для євроатлантичного регіону».
Миротворчість
Участь України в миротворчих місіях з підтримання світової безпеки й миру триває з 1992 року. Саме українські миротворці врятували тисячі життів мусульманських біженців у Боснії 1995 року, пам’ятаючи про трагедію геноциду сербами босняків у Сребрениці.
Географія місць, де українці поряд з іншими військовими були миротворцями, досить широка: Ірак, Афганістан, ДР Конго, Сьєрра-Леоне, Косово, Малі, Південний Судан і так далі. Миротворча діяльність дала можливість українцям долучитися до світових безпекових процесів, зокрема під егідою ООН, НАТО, ОБСЄ та ЄС.
Довідково: За роки незалежності понад 45 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України виконували завдання з підтримання миру й безпеки у більш ніж 25 міжнародних операціях у різних регіонах планети та у 18 різних країнах світу. Нині наші миротворці беруть участь у двох міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН та НАТО у складі двох національних контингентів. Участь наших військових у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки зміцнює авторитет України як надійного партнера на світовій арені.
Тактика малих союзів
З приходом до влади в Україні Володимира Зеленського відбулися наступні зміни в зовнішній політиці. Україна почала працювати над формуванням малих союзів задля посилення в регіоні Центральної та Східної Європи.
Прикладом таких союзів є Люблінський трикутник (Україна, Польща, Литва), Асоційоване тріо (Грузія, Республіка Молдова, Україна), Квадрига на рівні міністрів закордонних справ та міністрів оборони (Україна — Туреччина). У лютому 2022 року під час візиту міністра закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс до Києва було оголошено про створення безпекового союзу Лондона, Варшави та Києва.
Формування антипутінської коаліції
Події 24 лютого 2022 року, коли росія почала широкомасштабний наступ на Україну, спричинили кардинальні зміни у європейській та світовій безпеці. Найбільша війна в Європі після Другої світової з вбивствами та знущаннями армії рф над українськими цивільними та військовополоненими шокувала міжнародну спільноту.
Водночас неоімперіалізм кремля сприяв формуванню коаліції держав, які випрацювали механізм надання Україні військової допомоги. Це відбулося на першій зустрічі понад 40 міністрів оборони у квітні на авіабазі США «Рамштайн» у Німеччині з подальшим створенням Контактної групи оборони України. Звідси загальна назва антипутінської коаліції — Рамштайн.
Засідання групи Рамштайн у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі
Відтоді Міністр оборони України Олексій Резніков напряму комунікує з партнерами, розповідаючи про потреби України у важкому озброєнні. Це найголовніше, щоб з допомогою друзів перемогти російських окупантів.
Енергетична незалежність від росії
Початок російсько-української війни у 2014 році сприяв також змінам в енергетиці нашої держави. Україна традиційно була країною, через територію якої здійснювався транзит газу з росії до Європи. Згадаймо газові війни 2006 та 2009 років, коли кремль цинічно шантажував Україну. Водночас казав Європі, що це саме Київ краде в них газ — чим лише посилював агресивні апетити росіян щодо України та посилював свої позиції на енергоринку ЄС.
Після 2014 року Україна відмовилася від російського газу, натомість почала отримувати реверсний газ зі Словаччини, Угорщини та Польщі. Важливою віхою в здобутті енергетичної незалежності від росії стала перемога в Стокгольмському арбітражі 2017-2018 років.
Апелюючи до недоотриманих обсягів газу згідно з контрактом, підписаного з «Газпромом» у 2009 році, НАК «Нафтогаз України» зміг виграти в суді компенсацію від росії розміром у майже 3 мільярди доларів.
Кримська платформа
Питання деокупації та реінтеграції Криму постало одним із головних для зовнішньої політики України після захоплення півострова росією в лютому-березні 2014 року. Пошуки форматів залучення міжнародних партнерів задля повернення Криму Україні дипломатичним шляхом привели до створення Кримської платформи торік.
Попри те, що на рівні Організації Об’єднаних Націй та багатьох держав світу було офіційно засуджено окупацію рф Криму, бракувало конкретики щодо того, як можна повернути Києву загарбану москвою територію. І на установчому саміті Кримської платформи 23 серпня 2021 року, де брало участь 47 держав та міжнародних організацій, було вирішено таке — тісніше співпрацювати щодо привернення уваги світу до окупації Криму, мілітаризації та порушення прав людини на півострові.
Рівно через рік відбувся вже в онлайн-форматі 2-й саміт Кримської платформи, де вже брало участь 60 держав, серед яких не лише держави Євроатлантики, але й, приміром, Латинської Америки (Гватемала, Беліз, Суринам).
Публічна дипломатія
Для ефективної реалізації зовнішньої політики важливо також працювати над просуванням позитивного іміджу держави за кордоном. Публічна дипломатія якраз і про це, коли неформальний вплив через формування інтересу до мови, культури та історії країни сприяє подальшій співпраці зі світом.
У 2017 році при МЗС було створено Український Інститут. Установа працює над організацією спільних культурних заходів за кордоном (літературні резиденції, кінофестивалі), а також аналізом громадської думки іноземних держав щодо двосторонніх відносин з Україною. Після 24 лютого УІ розпочав детальніше вивчати інституції публічної дипломатії росії, які просувають «русский мир», маскуючись під світову «популяризацію» російської мови та культури.
Окрім цього, варто згадати й зусилля громадської організації «Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин», де досліджують минуле українських і закордонних дипломатів, які перебували в Україні. Переосмислення історії зі згадуванням дипломатів часів УНР, Української Держави та Директорії дасть змогу простежити тяглість традиції вітчизняної дипломатичної служби.
Для останньої чи не головним завданням нині є активізація роботи в Латинській Америці, Африці та Азії задля більшої присутності України там, а також засудження геноциду росії проти українців.
