За повідомленням пресслужби ВМС ЗСУ, на Одещині українські військові своєчасно виявили та знешкодили на узбережжі Чорного моря чергові «подарунки» окупантів – морські дрейфуючі міни. На початку повномасштабного вторгнення в Україну російські загарбники заблокували морське сполучення нашої країни, здійснивши мінування акваторії моря. Саме тому військові та влада Одеської області закликають місцевих мешканців та гостей міста не відвідувати пляжі й не купатися у Чорному морі через підвищену мінну небезпеку. На жаль, люди час від часу порушують ці вимоги та заборони і потрапляють у біду. Відпочивальникам здається, якщо вони не бачать на поверхні підозрілих плаваючих об’єктів, значить турбуватися немає сенсу, заходять у воду і гинуть від вибухів мін і вибухонебезпечних предметів.
Щоб дізнатися, які саме міни застосовуються загарбниками і наскільки вони небезпечні для людей, кореспондент АрміяInform поспілкувався зі спеціалістом Командування ВМС ЗС України.
− Усім звичайним громадянам з фільмів та літератури, звісно, відомо, що морська міна виглядає як чорна металева куля з рогами, яка плаває на поверхні й загрожує кораблям та підводним човнам. Скільки взагалі існує різновидів морських мін, як вони виглядають і який принцип їх дії?
− Цей стереотип про так звану рогату міну склався ще за часів Другої світової війни, хоча насправді перелік різновидів морських мін набагато більший і обумовлений не тільки їх зовнішнім виглядом, а і призначенням, особливостями застосування. Загалом морські міни поділяються на контактні (якірні), неконтактні (донні та якірні) та плаваючі. Контактні утримуються на завданих глибинах якорями. Підрив стається, коли корпус корабля торкається такої міни. Міни неконтактного типу лежать на дні й детонують, коли над ними або на певній відстані повз них проходить корабель. Детонатор міни реагує на магнітне, акустичне або інше фізичне поле корабля. Плаваючі морські міни після постановки дрейфують за течією, утримуючись на заданому поглибленні під водою за допомогою спеціальних пристроїв.
вмф рф має на озброєнні практично всі види сучасних морських мін. Йдеться про різні типи донних мін масою 500–1500 кг із комбінованими детонаторами, що можуть ставитися з надводних кораблів, катерів, підводних човнів та літаків. Серед зразків, що стоять на озброєнні рф, великі міни МДМ-1 і МДМ-2 масою близько тонни. Глибина постановки може сягати 120 м, а радіус зони ураження — до 50–70 м. Наступна — мала донна міна МДМ-3 масою до 500 кг, що призначена для використання на глибинах до 30 м. Крім того, в окупованому Криму зберігається значна кількість неконтактних якірних мін, зокрема глибоководні, які можуть бути використані на глибинах до 1,5 тис. м. Також на озброєнні є реактивно-спливаючі міни — РМ-1 и РМ-2 і широкосмугові міни, призначенні для ураження підводних човнів. Найсучасніший з них — протичовновий комплекс ПМК-2. Він має габарити звичайної стандартної 533-мм торпеди й може використовуватися з літаків і підводних човнів. Глибина постановки — до 1 тис. м, радіус ураження — 2 тис. м і більше, маса бойової частини — 130 кг. Для мілководдя, зони прибою (0-3 м глибини) використовуються донні та протидесантні міни. Для мілководдя (3-12 м глибини) донні, якірні та плаваючі міни.
− Які міни частіше зустрічаються саме біля нашого узбережжя, і чим вони небезпечні?
− Більшість ворожих мін, які були виявлені біля узбережжя Одещини, становили міни, зірвані штормами з якорів. Під впливом течії та вітрів їх виносило на мілководдя або безпосередньо викидало на берег. Завдяки тому, що вдавалося їх завчасно помітити, вони негайно знешкоджувалися нашими фахівцями.
Тому не випадково, що практично на всьому Чорноморському узбережжі Одещини заборонено відвідувати пляжі, купатися в морі. Для цього до уваги жителів і гостей міста встановлені попереджувальні таблички про мінну небезпеку, ігнорувати які категорично заборонено.
Бесіду вів
Олександр Кіндсфатер
