Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Тактика російської авіації змінилася після перших кількох тижнів вторгнення в Україну. Про це для читачів АрміяInform розповів речник Командування Повітряних Сил ЗС України Юрій Ігнат.
— На початку вторгнення ворожі літаки та вертольоти десятками залітали у повітряний простір із різних напрямків, — згадує Юрій Ігнат. — Це бойові літаки та військово-транспортна авіація з десантом.
Ранок 24 лютого розпочався з потужних масованих ракетних ударів по всіх засобах ППО Повітряних Сил. Потрібен був певний час, аби вийти з-під удару, зайняти запасні позиції, відновити боєздатність та набути бойових спроможностей у нових умовах. Йдеться про авіацію, радіотехнічні та зенітні ракетні війська.
— Ми досить швидко перейшли до активної оборони й почали їх серйозно бити, — розповідає речник. — Іноді за один авіаналіт знищували по сім літаків — рашисти тоді ще вірили, що бої в українському небі стануть для них легкою прогулянкою. Мабуть, слухали виступи речника МО рф конашенкова, про те що протиповітряна оборона України знищена!
Несподівано для окупантів захисники неба швидко оговталася й не дали захопити контроль у небі, що зірвало й плани ворога в наземних операціях.
— На початку вторгнення ми фіксували російські танкові колони у 100-200 одиниць техніки, розтягнуті на десятки кілометрів, — говорить Юрій Ігнат. — Ці гігантські армади повільно просувалися вперед, а в нас просто не було розгорнутих сил, аби швидко їх зупинити. Стало легше, коли ми почали знищувати повітряну підтримку цих угруповань. Бо хто має «ключі від неба», той має успіх і в наземній операції.
Коли окупанти зрозуміли, що прорахувалися, почали змінювати тактику застосування авіації
Українські Повітряні Сили завдали дуже болючих втрат російській авіації — як на небі, так і на землі.
— Згадайте, як у тій самій Чорнобаївці Сили оборони постійно «накривали» їхні вертольоти та склади, — розповідає полковник Ігнат. — Щоденні групові авіанальоти нашої ударної авіації завдавали ворогу чимало втрат. Вони зрозуміли, що Повітряні Сили України «знищені» лише у фейкових зведеннях російського агітпрому, що ми відновилися, і ворог був змушений змінювати тактику застосування своєї авіації.
Самовпевненість сил вторгнення змінилася страхом і обережністю, російська авіація й сили ППО, залучені у війні проти України, поступово відповзли за кордон та на тимчасово окуповану територію.
— Наразі тактика їхньої авіації доволі проста — не входити в зону дії нашої ППО, — розповідає речник Командування ПС ЗСУ. — Вони цілодобово патрулюють повітряний простір довкола українських кордонів, уздовж своєрідної «підкови» — від території білорусі до окупованого Криму. Літаки противника несуть бойове чергування та інколи завдають ракетних ударів, як було 16 серпня, коли влучили по Житомирському військовому аеродрому. Тоді були пущені дві керовані авіаційні ракети Х-59 з літаків Су-34.
За словами Юрія Ігната, на даний момент, останні кілька днів, спостерігається зменшення бойової активності ворожої авіації — особливо, після вибухів у Саках.
З-за кордону — як кажуть росіяни, «за лєнточкой» — удари зазвичай завдають літаки стратегічної авіації (Ту-95, Ту-160), дальні бомбардувальники (Ту-22М3). Вони підіймаються в повітря фактично щодня: проводять навчальні польоти, імітують удари або ж завдають реальні. За словами Юрія Ігната, росіяни з-за меж українського повітряного простору обстрілюють нашу територію усіма типами наявного озброєння, намагаючись влаштували Україні справжній ракетний терор.
— Ми бачимо, що фактично жодна область України не захищена від цих атак, — каже Юрій Ігнат. — Б’ють по військових об’єктах, по інфраструктурі, влучають у цивільні об’єкти, житлові квартали.
Армійська авіація противника
Загальна тактика армійської авіації (вертольоти Ка-52, Мі-24, Мі-28 та штурмовики Су-25) залишається незмінною. Вони діють на передньому краї для вогневої підтримки наземних військ, й зараз щодня виконують багато літако-вильотів по всій лінії фронту — у Харківській, Миколаївський, Запорізькій, Херсонській областях, на сході — б’ють некерованими ракетами та авіабомбами.
Утім, яскравий приклад зміни складових тактики цієї війни — використання пусків з кабрирування, а не з пікірування. Літаки російської армійської авіації здебільшого не ризикують наближатися до цілей на лінію
фронту, тому, не входячи в зону дії нашої ППО, пускають некеровані ракети, задираючи ніс угору (навісом). При цьому точність влучання значно знижується.
ЗРК С-300 — по наземних цілях
Ще одна практика цієї війни — використання зенітних ракетних комплексів по наземних цілях.
— Дійсно, ЗРК С-300 може успішно завдавати ударів як по повітряних цілях, так і по наземних й надводних, — розповідає Юрій Ігнат. — Але це не якась новина: ми самі відпрацьовували це на бойових стрільбах, наприклад, на полігоні «Ягорлик» в Херсонській області. Там наші зенітні ракетні підрозділи успішно тренувалися і результативно «працювали» по наземних і надводних цілях.
Єдиний момент у такому застосуванні С-300 — особливість його уражаючих елементів. Адже це дрібні металеві частки, завдання яких — розірвати, прошити дюралюмінієвий корпус літака.
— Вони не мають потужної руйнівної сили, дальність теж відносно незначна, як для ракетного озброєння, — говорить полковник Ігнат. — Проте, аби не використовувати «Калібри» за мільйони доларів та економити більш сучасні крилаті ракети, окупанти використовують ракети С-300, які очевидно в них є в надлишку. Тож летять саме ці «умовно дешеві» ракети, основне завдання яких — «кошмарити» прифронтові міста.
Коли на міста прилітають тисячі дрібних осколків з великим радіусом розльоту, страждає передусім цивільне населення. Застосування рашистами С-300 по наземних цілях наразі зафіксоване, зокрема, в Миколаївській і Харківській областях.
Українське небо — смертельно небезпечне для ворогів!
— Ми теж робимо немало вильотів, як для «знищених у перший день» Повітряних Сил, — говорить офіцер. — Наша штурмова й бомбардувальна авіація щодня здійснює до десяти ефективних авіаударів по об’єктах
противника і скупченню їхніх сил. Водночас наші зенітні ракетні комплекси й інші засоби ППО усіх сил оборони непогано «ловлять» ворожі літаки та вертольоти. На цьому тижні — «приземлили» вже п’ять вертольотів, штурмовики Су-25 стають частими цілями тощо.
Радіотехнічні війська Повітряних Сил цілодобово ведуть радіолокаційну розвідку, контролюють повітряний простір над територією України і далеко за її межами, також захисники неба отримують правдиву інформацію від розвідки та іноземних партнерів.
— Ми бачимо повітряні цілі на сотні кілометрів у суміжних державах, — розповідає Юрій Ігнат. — На жаль, тактико-технічні характеристики наших ЗРК не дозволяють збивати цілі на великих відстанях. Наш найбільш далекобійний комплекс С-300 — це лише 75-кілометрова зона ураження. І поставити його біля кордону не можна, бо він сам перетвориться на ціль для росіян. Але ми не втрачаємо жодної можливості атакувати ворога!
