Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Африканські країни, які довгий час були поза увагою України, нині стали актуальними через збройну агресію рф проти нашої держави. Бо економічні обставини російсько-української війни з блокуванням вивезення наших товарів за кордон впливають більшою мірою на Африку. Окрім продовольчої безпеки, Африка є регіоном, де зменшується вплив Заходу, а натомість зростає присутність Китаю та росії. Чому так сталося та як Україні можна змінити цю ситуацію — в матеріалі АрміяInform.
Сучасна Африка — це колишні колонії Великої Британії, Франції, Німеччини, Бельгії, Іспанії, Португалії та Італії.
Після здобуття своєї незалежності у 1960-1980-х роках новоутворені країни почали орієнтуватися не лише на Захід. Оскільки тоді тривала «холодна війна», то певною «альтернативою», а водночас і спонсором африканських країн стала москва.
Можемо пригадати будівництво Асуанської греблі в Єгипті, «іхтамнєтов» Анголи, Мозамбіку чи Ефіопії, а також підтримку антиколоніальної риторики на міжнародному рівні з Патрісом Лумумбою та африканським Че Томас Санкарою.
Нині росія використовує сформований за часів срср образ москви як сторони, що надавала всебічну фінансову, військову та дипломатичну допомогу африканським державам 40–50 років тому. Але ситуація за цей час змінилася, адже передусім чи не основним економічним гравцем на континенті став Китай.
Європейський Союз зі свого боку прагнув підтримувати стабільний розвиток у регіоні через миротворчі місії. Аналогічно до того, що робила Франція в колишніх колоніях Західної Африки, зокрема операція «Бархан» у Малі, Мавританії, Буркіна-Фасо, Нігері та Чаді (загальна назва регіону Сахель).
Через посилення в регіоні Сахелю російської приватної військової компанії «Вагнера» французькі війська були змушені остаточно покинути територію Малі 15 серпня та передислокуватися в Нігер. Наступною країною, яку, ймовірно, окупують вагнерівці, стане Буркіна-Фасо.
Кандидат політичних наук Марта Олійник-Дьомочко, коментуючи для АрміяInform, відзначила економічні моменти впливу російської агресії в Україні на Африку.
«Африка відчуває російсько-українську війну через зростання цін на продовольство, загрозу голоду, дестабілізацію континенту. Є деякі нюанси, коли російську агресію Африка може використати для своєї вигоди. Наприклад, зростання цін на нафту й газ є негативним наслідком, бо це впливає на бензин та ціни на транспорт. Водночас є такі країни, як Алжир, Нігерія та Ангола, для яких це добре, бо вони експортують нафту.
Є такі країни, як Сенегал, Танзанія, Кот-д’Івуар, які планують вийти на європейський ринок зі своїми природними ресурсами. Крім того, Європа планує надавати допомогу в будуванні Східносередземноморського газогону через Єгипет. І це шанс заповнити вакуум ресурсів з росії в Європі.
Крім того, існує проблема в експорті зернових, пшениці з України. Коли буде нестача продовольства на континенті, то можуть бути бунти, війни, дестабілізація. Знову ж таки, наплив біженців до Європи», — відзначила Марта Олійник-Дьомочко.
Напередодні 24 лютого африканський вимір російського вторгнення розглядався у двох баченнях — збільшення загрози голоду або економічні можливості з виходом на нові ринки. Таку тезу висловила, спілкуючись з АрміяInform, амбасадорка України в Південно-Африканській Республіці Любов Абравітова, яка активно коментує в африканських медіа російсько-українську війну.
«Зрештою правда десь посередині, тому що жоден зі сценаріїв повноцінно себе не реалізував. Напевне, тому, що той рівень ізоляції росії, який хотіли б бачити українці, ще недостатній для того, щоб дуже сильно вплинути на Африку.
Водночас ми бачили, як під час блокування російськими військами українських портів дедалі більше звертали увагу на те, що одержували наше продовольство саме африканські країни. Особливо північ Африки», — відзначила Любов Абравітова.
Захід, побачивши те, що росія свідомо блокує можливість вивезення українських товарів, зокрема до Африки, вирішив надати допомогу регіону задля підтримання світової продовольчої безпеки. Так, під час турне Близьким Сходом Президента США Джо Байдена в середині липня було оголошено про виділення 50 млн доларів суто для Єгипту.
Новостворені виклики стали причиною більшої уваги керівництва України щодо Африки. Ті речі, про які не говорили роками, тепер втілюються в життя.
12 липня президент України Володимир Зеленський призначив Максима Субха Спецпредставником України з питань Близького Сходу та Африки. Найближчим часом відбудеться турне Субсахарською Африкою Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, яке планувалося, чесно кажучи, задовго до цього.
Необхідно розуміти, що в Африці немає якоїсь одностайної думки щодо російсько-української війни. Так, африканські країни не долучилися до санкцій проти москви. Так, через постійні військові перевороти, заворушення та виклики у сфері охорони здоров’я держави Африки не можуть надавати по офіційних каналах допомогу, бо самі її потребують.
Любов Абравітова пояснила африканську позицію щодо війни таким чином: «Не долучилися до санкцій — повернімося до голосування в ООН. Як із самого початку африканські країни намагалися стояти осторонь чи не реагувати на російське вторгнення в Україну. У нас був 141 голос, який підтримав нас 2 березня. 35 країн, які утрималися. У Субсахарській Африці 25 країн голосували за резолюцію, а 16 країн утрималися. Якраз про ці країни, які утрималися, і варто говорити. Саме на ці країни росія має вплив.
Якщо ви дивитеся на Центральноафриканську Республіку, то росія постачає туди зброю. Далі Буркіна-Фасо — теж продаж озброєння. Гвінея — гірничовидобувні операції. Південна Африка — тут в обидві сторони йде постачання продовольства. Зімбабве — видобування природних ресурсів, Мадагаскар — безпекова присутність».
Тому варто розрізняти позиції різних країн Африки щодо російсько-української війни. На думку Марти Олійник-Дьомочко, рано чи пізно їм варто буде визначатися, на чиєму вони боці — Заходу чи москви.
«Є країни, які, як би ми не намагалися, буде важко переконати: Ангола, Судан, ЦАР, Малі. Це ті держави, які є дружніми до росії. Разом із тим є країни, які дуже добре до нас ставляться. Це Чад, Гана, Нігерія, Демократична Республіка Конго — де вже в нас були контакти. Крім того, є ще країни, які не хочуть втрачати співпрацю з росією. Наприклад, такі країни, як Південно-Африканська Республіка, Єгипет, Ефіопія.
Для країн, які не визначилися, ключовими будуть подальші пріоритети — рухатися у фарватері Заходу чи висловлять підтримку росії. Так чи інакше нейтральність дуже довго їм зберігати не вийде», — сказала Марта Олійник-Дьомочко.
Тут є один дуже важливий момент: Африка — це нові можливості для України. Економічні, культурні, освітні. В цьому плані можемо пригадати африканських студентів у ВНЗ України та перспективи інвестицій в нашу державу, як і українських в Африці.
Любов Абравітова переконана, що дієвим інструментом посилення позицій України в Африці є донесення тези, що російська агресія в Україні впливає насправді на весь світ і Африку зокрема.
«З ними треба працювати, показуючи, що росія їх тримає заручниками своєї війни. І це має відбуватися в аспекті продовольчої безпеки, але також і щодо кліматичних змін. Зараз ми маємо показати, що цей ядерний шантаж і тероризм буде впливати не тільки на Україну чи Євразію, але й Африку. Особливо на Північну Африку, яка не так далеко від України.
Це глобальні ланцюги постачань, які порушені через агресію та впливають на окрему країну не тільки Африки, а й у цілому у світі», — резюмує дипломатка.
