Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Уманський співак і музикант, заслужений артист естрадного мистецтва України Олександр Біденко – учасник телевізійних проєктів «Х-фактор», «Голос країни», фестивалю «Пісні, народжені в АТО».
З початком російської агресії у 2014 році кілька разів виїжджав у складі концертних бригад у прифронтові міста, неодноразово виступав перед військовослужбовцями Збройних Сил. Про любов до музики Олександра, його пісенно-волонтерську діяльність і нову композицію «До мами…» – в матеріалі нашого кореспондента.
Без копіткої праці над собою талант згасає
Зазвичай в розмові з артистом найперше цікавить його шлях у світ мистецтва. У когось талант, як кажуть, видно неозброєним оком (головне – не лінуватись), а комусь для досягнення мети потрібно пройти тернистий шлях. І мова тут не лише про публічне визнання, перемоги на престижних конкурсах. Іноді людині достатньо отримувати задоволення від того, що вона робить професійно.
– У нашому селі Дмитрушки була музична школа і я вирішив для себе, що повинен вміти грати на гітарі, – повідав про свій шлях до музики Олександр Біденко. – Відучився. Що далі? Ну піду поспіваю в сільському хорі. А потім взяв участь у вокальному конкурсі, де мене помітив викладач з Уманського музичного училища і запропонував спробувати вступити до цього навчального закладу. Вступив, відучився і зрозумів, що без музики вже не зможу, вона була в мене в крові. Тому далі був музичний факультет нашого педагогічного університету. Чи був у мене талант? Мабуть, був. Але, повірте, що без копіткої праці над собою талант згасає.
Першу пісню Сашко написав у 15-річному віці. Про що міг написати молодий хлопець? Звичайно вона була про шкільне кохання. Під час навчання в музучилищі пісні молодого музиканта отримують більш серйозну форму та зміст. Вже тоді Олександр зрозумів, що пісня має нести думку, одного римування тексту і кількох повторів приспіву замало. Звичайно, вчився у метрів української естради.
– Сьогодні написання пісні для мене це вкладання у вірші й музику чогось пережитого особисто, відчуттів, хвилювань, позитивних емоцій, – каже Біденко. – Звичайно, з бажанням поділитися зі слухачем, донести до нього свої думки, якусь історію, але обов’язково з якимось сенсом. Без банального тра-ля-ля… Ніколи не пишу пісні на замовлення. Якщо хтось запропонує гарний текст, розгляну, і якщо зачепить, почну працювати. Ось буквально вчора хлопець з Хмельниччини прислав сатиричний вірш про варвара путіна. Непоганий і тема на сьогодні актуальна. Спробую попрацювати. Але такі пісні хоч і потрібні, але живуть недовго.
У район бойових дій почав їздити, коли батько пішов на війну
З 2015 року Біденко у складі концертних бригад кілька разів виїжджав із концертами у прифронтові райони, співав для наших захисників.
– Мій батько, який майже усе життя пропрацював автомеханіком, 2015 року по мобілізації поїхав у складі механізованої бригади на фронт, а мені сказав, що моя справа ростити дітей, він же боронитиме Україну за всю родину, – розповідає Олександр. – Батько у званні старшого солдата залишається на фронті та воює по цей день. А я вирішив, що своєю творчістю маю підтримувати військовослужбовців. Усе почалось з акції «Потяг єднання України», яка відбувалася кілька років поспіль. До нашого мистецького підрозділу увійшли гурти «ТаRUTA», «Вій», «Вертеп», музиканти Расім Багіров, Олег Універсал, Юрій Каландирець, Роман Шевченко і надзвичайно колоритний казкар Сашко Лірник.
Артисти виступали на площах міст, стадіонах, у школах, невеличких клубах і окопах. А маршрут пролягав через Дружківку, Авдіївку, Краматорськ, Бахмут, Покровськ, Попасну та багато інших міст. За словами Біденка, інколи артисти ділились на невеличкі бригади, щоб охопити якомога більше місцевого населення і військових. Музиканти грали і співали, дівчата вчили місцевих в’язати маскувальні сітки, а Сашко Лірник був популярним зі своїми казками у дітлахів.
– Звичайно, брали за душу виступи перед нашими військовими, – каже мій співрозмовник. – Здавалося, що вони не стільки раділи нашим виступам, хоча й підспівували разом із нами, скільки тому, що про них не забувають, що їх відвідують. І їхня вдячність була дорожча за будь-які престижні нагороди. Траплялись випадки, коли концерти мусили припиняти через ворожі артобстріли. На превеликий жаль, через широкомасштабне рашистське вторгнення зараз на фронті не до концертів. Та я вірю, що після нашої перемоги всі митці України згуртуються та співатимуть і гратимуть для наших захисників будь-де їхні найулюбленіші пісні.
Пісня «До мами…» пролунала в Лондоні на мітингу в підтримку України
Пісню «До мами…», яка зараз звучить на багатьох станціях FM, Олександр написав в перші дні широкомасштабного рашистського вторгнення в бомбосховищі.
– Коли Уманщина була атакована ворожими ракетами, ми поїхали в село до матері, де під вий сирен постійно ховалися в підвалах й там народилася ця пісня, – розповідає співак. – Інструмента там з собою не було, накидав слова на клаптику паперу, наспівав на диктофон. Це був, військовою мовою, оперативний відгук на горе і біль нашої України, на переживання сивочолих матерів за своїх солдатів, на численні втрати. Згодом повернувся до міста і з головою поринув у шліфування тексту і музики. Перший варіант був схожий на таку собі баладу – 8 куплетів, тому довелося скорочувати до трьох, плюс приспів. Завершується пісня наступними рядками:
У полі жито проросте
На душах тих, хто тут лишився,
І хлібу, той, що запашний,
Прошу, щоб син мій поклонився…
Якось одного дня через Facebook до Олександра Біденка звернувся українець, який вже тривалий час проживає у Лондоні, і попросив дозволу на виконання «До матері…» на мітингу в підтримку України.
– Відверто кажучи, приємно, що твої пісні чують за кордоном, та ще й там виконують, – каже Олександр. – Тож, із задоволенням хочу запропонувати пісню, яка лунала біля Парламенту Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії й читачам АрміяInform.
