Про ці кіноновинки в інтерв’ю АрміяInform розповів їх продюсер, полковник запасу Олександр Дріз. – Почнемо з найближчої дати – 6…
Поки російська економіка рухається в бік потопленого корабля «москва», кремлівська пропаганда безрезультатно намагається «воювати» із західними санкцій, аби хоч трохи продовжити життя недоімперії.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки на основі моніторингу Ukraine War Disinfo Working Group проаналізував наративи щодо міжнародних санкцій проти московії, що поширювались на проросійських каналах 11-ти європейських країн з 13 червня до 8 серпня 2022 року. До вибірки країн увійшли Болгарія, Чехія, Естонія, Грузія, Угорщина, Латвія, Литва, Північна Македонія, Польща, Словаччина та Україна.
Один із основних наративів російської пропаганди про те, що «росія є глобальною державою, яку Захід має поважати» втілюється одразу в чотирьох піднаративах у контексті санкцій — «майбутнє ЄС буде холодним і голодним», «ЄС вистрелив собі в ногу», «економіка США також страждає, через що вони шукають шляхи відновлення бізнесу з росією» та «санкції не шкодять росії, а навіть роблять її сильнішою».
На чому ж ґрунтуються деякі із цих дешевих фейків-лякалок?!
«Майбутнє ЄС буде холодним і голодним»
Про зростання інфляції, катастрофічну енергетичну кризу, високі ціни на продукти харчування і бензин та ще низку інших негативних наслідків для Заходу в результаті введення санкцій розповідають пропагандисти. Особливо «невтішні їхні прогнози», коли справа стосується зимового сезону. Усі спроби диверсифікувати постачання енергії та продовольства, на думку московських пропагандистів, вважаються безглуздими. Так вони апелюють до «страхів» європейців, а щоб досягти бажаного впливу на свою аудиторію, найчастіше маніпулюють цифрами та перебільшують.
«ЄС вистрілив собі в ногу»
Цим наративом пропагандисти акцентують увагу на незадоволенні більшості європейських громадян наслідками від введення санкцій. У такий спосіб вони обрали тактику начебто тиску знизу. У москві фабрикують певний «ефект більшості», де підприємства чи просто громадяни ЄС нібито вимагають від своїх урядів скасувати санкції, оскільки відмовляються терпіти зростання цін та економічну нестабільність.
«Економіка США також страждає і шукає шляхи відновлення бізнесу з росією»
Тут московити вигадали, що США нібито ведуть подвійне життя: з одного боку, вони підштовхують Європу наполягати на санкціях, з іншого — США намагається підтримувати торгівлю з росією. Проте в його основі лежать фейкові історії, які начебто «викривають» американські таємні переговори та торговельні угоди з москвою.
«Санкції не шкодять росії, а навіть роблять її сильнішою»
Незважаючи на всі зусилля російської пропаганди, дії санкцій все ж таки відчутні для рф та її економіки, тож цим наративом росія намагається всіляко «врятувати» свій головний меседж «глобальної держави, яку Захід має поважати». От і розповідають, як кремль легко знайде альтернативні ринки для своїх товарів, наприклад Китай чи Індія.
До речі, окрім основних наративів, можна побачити також і трансформовані глобальні меседжі, серед них: «Захід спровокував росію напасти на Україну» у «санкції провокують конфлікт» та «США ведуть війну проти росії» у «санкції є частиною війни США проти росії».
«Санкції є частиною війни США проти росії, а ЄС підкоряється»
Даний брехливий наратив розповідає, що «стратегічною метою США є послаблення росії, зокрема й шляхом застосування санкцій». ЄС зображується як «маріонетка США», яку не хвилює ціна, що заплатять європейські громадяни, а санкції — елемент американсько-російської економічної війни за рахунок європейців.
«Санкції провокують конфлікт»
Наративом «санкції провокують конфлікт» рф надалі намагається знайти пояснення причини для вторгнення в Україну. І все це начебто не лише стало приводом для нападу, але й досі є причиною для подальшої ескалації воєнних дій.
Особливості пропагандистських наративів в окремих країнах
Словаччина, Угорщина. Серед держав-членів ЄС, включених до моніторингу, найбільший відсоток дезінформаційних повідомлень на тему санкцій (до 31% всіх статей, які прокремлівські канали публікували про Україну) відзначено у Словаччині та Угорщині.
На жаль, саме у Словаччині та Угорщині інфоприводи підсипають їхні ж власні політичні сили. Наприклад, в Угорщині прем’єр-міністр Віктор Орбан регулярно робить заяви проти санкцій, які підхоплюють і транслюють проросійські месенджери по всьому регіону.
Водночас у Словаччині деякі опозиційні політики, що зайняли дружню до росії позицію, використовують тему санкцій для критики чинного уряду, а також для пропагування своїх євроскептичних планів.
Грузія. Схожа тенденція зі Словаччиною та Угорщиною відзначається і в Грузії. Провідні актори, враховуючи урядовців на найвищому рівні, повторюють російські пропагандистські тези про те, що Захід хоче втягнути Грузію у війну (щоб відкрити «другий фронт» проти росії) і звинувачують опозиційні партії у сприянні цій змові. Тема санкцій хоч і трапляється часто, але вона радше виконує роль доповнення в антизахідній риториці.
Болгарія, Північна Македонія. У Болгарії та Північній Македонії основою для дискредитації санкцій стають прокремлівські голоси. Цитати російських чи західних політиків і експертів з антизахідною риторикою —поширена технологія в місцевих месенджерах. У Болгарії також санкції згадуються переважно як доказ того, що країна обрала «не ту сторону», погодившись бути однією з «маріонеток» Заходу.
Польща, Чехія. Антисанкційні повідомлення в Польщі та Чехії не надто поширені. Виявлені наративи щодо санкцій у Чехії спостерігалися в контексті енергетичних питань та внутрішньополітичних тем. Натомість у Польщі російська пропаганда більш зосереджена на спотворенні історичних фактів із метою дискредитації України, її громадян та відносин з Польщею.
Естонія, Латвія, Литва. В естонському, латвійському та литовському мовних сегментах тема щодо санкцій також не надто поширена (не перевищує 8% усіх повідомлень). У Литві, наприклад, санкції насамперед обговорюють у контексті калінінградської транзитної суперечки. Незважаючи на те, що питання було вирішено дипломатичним шляхом, небезпека так званої антиросійської політики продовжувала широко обговорюватися, а економічні санкції вказувалися як «пряме джерело загроз безпеці Литви».
Загалом, у російськомовному сегменті країн Балтії тема санкцій більш поширена. Пропагандисти всіляко намагаються пояснити, чому варто відмовитися від санкцій. Зокрема, вони посилаються на підвищення тарифів на житло для населення (газ, опалення) і брехливо стверджують, що торговельні та транспортні зв’язки з росією «мають вирішальне значення для місцевої економіки».
Україна. Головна мета антисанкційних повідомлень в українському проросійському сегменті — підірвати моральний дух громадян і довіру до дій західних партнерів. Усі наративи розповідають про начебто «слабкий та розділений Захід», пропагандисти стверджують, що «підтримка Заходу дуже скоро припиниться і Україна віч-на-віч залишиться з економічним колапсом». Тим часом росія зображується як «сильний противник, що зовсім не постраждав від санкцій».
московити своїми фейками намагаються залякати українців і тим, що нібито «західні кредитори мають намір використати позики під високі відсотки, які поневолять Україну чи нададуть їм контроль над українською землею та іншими ресурсами».
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
