Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
В Українському домі, що розташований на Європейській площі у Києві, сьогодні, 15 липня, почала роботу виставка «Український плакат воєнного часу». У його виставкових залах глядачі зможуть побачити понад сотню плакатів від 38 митців.
У межах виставкового проєкту представлена мистецька реакція на події війни, яку нон-стоп генерують художники, дизайнери, ілюстратори в форматі плаката. Для багатьох із них воєнний плакат – це теж форма боротьби.
З перших днів широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну багато митців зробили вибір: говорити тут і зараз про війну без дистанції. Створені ними візуальні образи стали «голосами» спротиву на громадських акціях у містах України і світу, отримали резонанс у ЗМІ, тиражувалися тисячами в дописах у соціальних мережах. Ці влучні образи допомагають живити інформаційну хвилю, що не дозволяє світові відвертатися від війни в Україні.
З початку березня художник Антон Логов почав малювати картини, які відображали реакцію на широкомасштабну агресію росії. За останні чотири місяці він створив понад 70 картин, які наразі виставлені в картинних галереях світу.
−У той момент я не міг не малювати. Драматичні події, які врізаються в тебе, і ти розумієш, що треба говорити про це зі світом. Я обрав невеличкий формат, який використовувався для медіапростору і який можна викладати в соціальних мережах. І завдяки цьому поширюватися, − зазначив художник.
Сама затребувана картина Антона Логова про події в Бучі. Картина з червоним сонцем представлена майже на кожній виставці, друкується у книжках. Днями в художника відкрилася виставка в Парижі і Амстердамі.
Починаючи з лютого митці відкрили свій фронт, на якому визначили формат плаката як дієву зброю проти російської агресії. Спеціально для цього була створена силами Клубу ілюстраторів Pictoric база картин і сайт, на якому розміщено 250 картин українських художників. У кожній частині світу їх можуть завантажити і разом з клубом організувати виставку, щоб розповісти про війну і боротьбу України.
−До мене звертаються зі всього світу. Наприклад, у Лондоні на 9 травня попросили намалювати плакати, щоб протистояти «безсмертному полку». Я намалював їм Геббельса, і вони пішли на мітинг. Або попросили створити жахливий плакат, який потім розмістили напроти посольства росії. Це робота прямої дії. Плакати дійсно працюють на вулицях, − поділився своїми враженнями художник Олексій Сай.
Через плакат митцям вдається висловити той складний спектр емоцій та жах подій, які сьогодні переживають і через які проходять всі українці, сказати без слів про цей сплав із потрясінь і піднесення. Це голкове влучання у наші чутливі точки дозволяє досягти певного усвідомлення і вивільнення від цих переживань.
Лаконічні плакатні повідомлення стали однією із форм діалогу всередині українського суспільства. Вони швидко розлітаються месенджерами, розклеюються вулицями міст. Підтримують наш бойовий дух, вселяють відчуття єдності, дають переконатися, що кожен із нас не сам у своєму болю, а в готовності допомагати, у прагненні справедливості.
