Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Це він запустив у небо над Києвом дрон з оголошенням «Продам гараж на Соломі» з номером телефона посольства рф в Україні.
Про воїна, оператора БПЛА Фелікса Куртаніча я вперше дізналась у квітні із допису у Фейсбук вінницької історикині Марії Курячої, про волонтерську діяльність якої я готувала матеріал. Дівчина з болем повідомила, що загинув її близький друг.
«Ти завжди був першим… ти кидав яскраві відоси, як коригуєш арту. Ти зумів бути собою й в цивільному житті… ти чудо, і таких немає. Ти світло, і єдина емоція, яка асоціюється з тобою, – радість. Пробач, Феліксе», – написала вона.
Ще тоді у мене з’явилось бажання написати про сміливого, життєрадісного та зухвалого хлопця, який у 2015-му, у 18-річному віці, пішов захищати Батьківщину зі зброєю в руках і життя якого обірвав жорстокий ворог, що прийшов на нашу землю.
«Продам гараж на Соломі»
Того дня, 20 квітня, за алгоритмами Фейсбуку, моя стрічка наповнилась дописами про загибель не знайомого мені захисника. З них я і дізналась, що цей хлопець – оператор дрона, який 16 лютого з’явився у трансляції Reuters із Києва з оголошенням «Продам гараж на Соломі» із номером телефона 044 244 0961. Цей номер був закріплений за колишнім посольством рф в Україні в Солом’янському районі Києва. А автором публічної акції стала компанія Dronarium Україна, де і працював Фелікс після звільнення з військової служби. Тоді оголошення народило в мережі безліч мемів із дроном і табличкою.
«Це оголошення для мене стало виразом такої щирої української ідентичності. Ця табличка була так написана, наче її десь у метро мали поставити біля зернят. Це було так круто, виклично, сміливо і якось так по-українськи. Мене це, як і усіх, захопило. Хоча про те, що то була робота Фелікса, я дізналась вже після його смерті», – розказує Марія. «Це був максимальний стьоб, – згадує у фільмі, присвяченому Феліксу, його колега Олександр, – розмістити номер посольства рф. Ми вже показували їм, що просто їх стібемо, що вже звалюйте звідси, залишайте речі та вйо. Фелікс любив підтримати такі акції веселі»…
«Хто хоче стати військовим?»
Народився Фелікс у селі Грижинці на Вінниччині, у якому й провів все дитинство. Згодом родина переїхала в Іванків Київської області. З дитинства хлопець мріяв бути військовим. Як пригадує його мама Олена, ще в шостому класі на День захисника на запитання вчительки «Хто хоче стати військовим?» Фелікс підняв руку. У 2013-му він вступив у Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Був активним учасником Революції Гідності у Вінниці та Києві. Став одним із засновників молодіжно-спортивної організації націоналістичного спрямування «Моноліт» та очолював її філію у Вінниці, проводив військові вишколи для молоді.
У березні 2015 року «Лис Подільський» вирушив у район проведення АТО, ставши до лав батальйону «Донбас». Виконував завдання в Авдіївці, Широкиному, Пісках, Кримському, Попасній. Служив також у батальйонах ОУН, «Карпатська січ», «Айдар».
читайте також:
– Він майже нічого не розповідав про війну, – пригадує дівчина. – Можливо, через свою холоднокровність, а можливо, просто не хотів засмучувати страшними речами. Я ніколи від нього не чула нарікань на те, що йому щось не до вподоби чи що він чогось боїться. Армія – це був його свідомий вибір. Періодично дзвонив із передової, причому здебільшого тоді, коли чергував на позиції. Це завжди було несподівано, адже я знала, що якраз у ці години він зайнятий. Він міг почати розповідати якусь нібито дурницю. У слухавку чуєш, як щось бахкає, а він розказує, як перед ним синички ходять чи як він ящірку бачив.
Фелікс став «літати» на дронах
З переходом війни у більш спокійний перебіг Фелікс повернувся до цивільного життя. У 2020 році вступив до Університету Григорія Сковороди у Переяславі вчитись на політолога. Паралельно з навчанням зареєструвався як ФОП із геодезії та відеозйомки, почав працювати у найвідомішій українській компанії зі сфери використання дронів – Dronarium Україна. Був залучений до багатьох проєктів українських продакшенів – знімав відео та фото з неба. З дронами, які стали захопленням для нього, Фелікс, як розповіла його мама, навчився працювати ще у війську, де у 2019-му вже служив у підрозділі аеророзвідки.
– Коли Фелікс навчався в ліцеї, міряв про літаки, навіть подумував вступити на військового льотчика, але не судилось, – каже Марія. – Почалась Революція Гідності, він бажав долучитись до боротьби за країну. Але захоплення небом не зникло, він став літати на дронах.
24 лютого 2022 року Лис Подільський одразу пішов до військкомату – долучився до батальйону Нацгвардії імені Кульчицького. Відомо, що більшість часу він провів під Києвом. Служив у розвідці, працював із дронами та допомагав артилерії: передавав координати ворога. А після того, як під натиском Збройних Сил російські війська втекли з-під Києва й основний фронт повністю перемістився на південь та схід, Фелікс разом із побратимами вирушив на Луганщину.
– Від початку широкомасштабної війни ми з Феліксом не зв’язувались. Я зараз докоряю за це собі, але завжди боялась відволікти його від виконання якогось важливого завдання, – ділиться Марія Куряча. – Про те, що він загинув, дізналась зі стрічки новини у ФБ на другий день після смерті. Я якраз тоді збиралась на роботу бігти. Спочатку, побачивши його ім’я в дописі, подумала: «Ну що ж він знову начудив». Справжній сенс новини змогла зрозуміти поступово. Дійшла на роботу, і мене накрило. Кілька днів не могла дійти до тями. Лише завдяки роботі я не сиділа цілоденно і не ревіла. У мене й досі відчуття, що він підійде до мене, заговорить і втішить. Адже він постійно раптово зникав, а потім так само раптово з’являвся, але завжди пам’ятав, за що я переживала, з ким мала якісь проблеми, заспокоював, коли щось не вдавалось. Для мене він завжди був опорою, яка постійно поряд зі мною.
Загинув Фелікс Куртаніч 17 квітня, виконуючи бойове завдання поблизу Рубіжного на Луганщині. Підрозділ потрапив під артилерійський вогонь – тіло Фелікса вдалося опізнати тільки за ДНК-експертизою. Разом із ним тоді загинуло ще четверо побратимів.
Указом Президента України від 24 травня Фелікс Куртаніч посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали воїна на рідній Вінниччині.
«Він не боявся бути смішним»
За спогадами Марії, Фелікс був напрочуд толерантним хлопцем навіть попри яскраві націоналістичні позиції. Він легко переймався думками людей із іншими поглядами. Виявляв тотальне прийняття і всеохопну любов до людей, був відкритим, щирим, стовідсотково готовим допомогти всім.
Світлий, непередбачуваний, яскравий, життєрадісний. Цей хлопець вмів жити. Він не намагався надягнути на себе якусь маску. Попри те, що мав шалену харизму, безліч талантів, вміння захоплювати, бути в центрі уваги, серцем будь-якого середовища, він водночас був чуйним, емпатичним, десь у чому схожим на дитину, яка починає пізнавати світ. Він не боявся бути смішним, ніяковим, десь щось зробити не так, міг запросто запросити на танець посеред закинутої дороги в полі.
У якийсь момент хлопець мав мрії, пов’язані з музикою, завжди носив із собою гітару. Писав пісні, займався творчістю. Певною мірою мав театральний хист. Інколи задумувався про музичну кар’єру, але в цьому напрямку не дуже себе реалізовував, скоріше, шукав.
Фелікс просто жив. Мріяв мати серйозні стосунки та родину. Планував по завершенні університету стати офіцером.
Проте, не судилось…
