ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

«Щойно зможу, одразу вирушу до побратимів захищати рідну землю» — поранений воїн «Азову»

Прочитаєте за: 6 хв. 18 Травня 2022, 13:04 8

Сьогодні в «Артиста» день народження, воїну  24. І найбільший подарунок, який він отримав,  це початок евакуації побратимів із «Азовсталі»…

«Ви обов’язково зробіть, будь ласка, великий наголос на тому, що треба витягнути всіх хлопців і дівчат із «Азовсталі». Таке повідомлення я отримала навздогін вже після зустрічі із пораненим захисником Маріуполя. А під час самої розмови воїн із полку «Азов» постійно згадував своїх побратимів, які стали сучасним символом мужності та незламності духу для всього світу.

На момент початку широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну «Артист» вже мав за плечима бойовий досвід. Як командир розрахунку СПГ-9 у 2019-му виконував бойові завдання в Зайцевому, трохи згодом виїздив працювати до Водяного.

А до того було навчання в технічному коледжі, потім — рекрутинговий центр полку «Азов». «Азовці» привернули увагу хлопця чіткою ідеологією, вмотивованістю та високим рівнем підготовки. У центрі тоді ще майбутній захисник отримав і свій позивний. Через його веселу вдачу та постійні жарти хтось так і сказав: «Так ти артист». Відтоді і прив’язалось.

«Артист» пройшов КМБ, після цього уклав контракт на військову службу.

— На передову поїхав вже із професійною кваліфікацією. У Зайцевому зі своїм розрахунком виконали близько 300 пострілів. Вибирали позиції, облаштовували їх, маскували, переважно орієнтувались на посадки для роботи із «закритої» позиції, робили орієнтири, точки наведення — і працювали. Після закінчення першого контракту підписав наступний і перевівся до взводу розвідки батальйону.

24 лютого приблизно о 6-й ранку «Артист» вже був у Маріуполі. Напередодні вночі прокинулись за тривогою та очікували на «привіт» по своїх ППД від «братнього» сусідського народу. По приїзді в місто бійці зайняли позиції та виконували завдання залежно від оперативної обстановки: виконували виходи в так званий сіряк та згодом здебільшого почали підтримувати піхоту.

— Практично від самого початку росіяни майже безперервно обстрілювали місто з «Градів». Переміщуючись між позиціями житловими масивами, ми бачили наслідки цих обстрілів: величезна кількість вбитих цивільних просто неба, яких не було кому поховати, розбиті обгорілі будинки… Пам’ятаю, під час одного з таких обстрілів наша група вийшла з машини, усі залягли, і тут я підіймаю голову догори — бачу, як «градіна» прилітає в хату. Ворог не цілився по військових об’єктах, а гатив по всьому підряд.

Розповів «Артист» і про постійні танкові наступи противника та його намагання пробитись у Маріуполь. Спочатку захисник працював по них із ПТРК «Метис».

— Ворожі БМП і танки їхали «зеленкою», потім формували клин і намагались у такий спосіб зайти в місто. Їх вибивали, вони перли знову. Одного разу я зі своїм другим номером намагався дістати із «Метиса» два ворожі БМП. Працювали з даху будинку, з якого перед цим були евакуйовані всі цивільні. На жаль, у мене сталось два обриви ракет. Але побратими їх розтрощили нещадно. Росіяни заїжджали, отримували гідну відсіч, розуміли, що нічого в них не вийде, а лише зазнають великих втрат. Тож тікали назад. Вони не вміють воювати, якщо і просуваються, то лише завдяки величезним людським резервам, які насильно відправляли на забій. Ми бачили і розуміли, що росіяни не хотіли вмирати за якусь міфічну війну з «бандерівцями». Пробиваючись у місто, ворог зазнавав величезних втрат як в живій силі, так і підбитою технікою.

А за кілька тижнів «Артист» зазнав поранення. У переддень до цього група отримала завдання перекрити можливий танковий прорив. Щойно українські захисники зайняли позицію, по них почали гатити з «Градів». Як зазначає воїн, потім виявилось, що над ними на одній із дев’ятиповерхівок сидів корегувальник. Довелось переховуватись у підвалі одного з магазинів.

— Теж запам’ятався прихід «градіни» в балкон житлового будинку, у якому на той момент можливо були місцеві. Ще раз хочу підкреслити, що росіяни цілі особливо не вибирали, а нищили все, методично і квадратами. Переховувались тоді годин зо 5, постійно виходячи з укриття та контролюючи місцевість, щоб не допустити прориву ворога. Водночас з’явився російський літак. Скинув бомбу, що розірвалась неподалік. Трусонуло нас добре, машину розтрощило, зрозуміли, що потрібно виходити, бо на нас постійно наводили вогонь, і сенсу переховуватись в підвалі під авіацією не було. Сконтактувались із командуванням, отримали «плюс». Виходили дворами, ворог почав крити наш відхід, судячи з приходів, було схоже на 152-й калібр. Здивувало тоді, що місцеві буквально через один двір від цих подій просто стояли на вулиці, готували їсти і дехто навіть не намагався сховатись…

Наступного дня група «Артиста», який вже працював із РПГ-7, повернулась на ту саму позицію. Росіяни намагались зайти в місто на сусідньому напрямку, і в них це вийшло. Ворог діяв жорстоко та цинічно: викочував танки і розстрілював все, включно із житловими будинками, водночас працювали ствольна артилерія, «Гради», міномети.

— Ми мали зміститись до нашої піхоти і допомогти їм відбити наступ. Це був початок активних міських боїв на нашому напрямку. Росіяни заходили в під’їзди багатоповерхівок, наша піхота відбивала наступ. Ми дістались до них. Старший групи ще з одним бійцем відправились зустрічати наші танки та взвод піхоти для підтримки. Ті, хто лишились, тримали сектори, вікна, поверхи разом з піхотою, згодом отримали завдання знову зміститися та відпрацювати по танках. Намагався вийти на командування і підтвердити рішення про зміну позицій, не зміг. Як старший прийняв рішення про передислокацію.

Перебігаючи із під’їзду в під’їзд, «Артист» дістав поранення в спину. Одразу впав, йому відняло ліву ногу. Судячи з прильотів «стрілковки» поруч, зрозумів, що ворог намагається його дістати і добити. До рятівного під’їзду не добіг буквально метрів зо 5. Розумів, що потрібно рухатись, проте сил через відняту ногу практично не було. Скинув РПГ і почав повзти до укриття. Тут вибігли побратими, які зрозуміли, що «Артиста» немає поруч, прикриваючи, затягнули його в будинок. Повністю оглянули, перевірили, чи немає кровотечі з ноги, виявили, що куля зайшла в спину і вийшла через живіт. Надали першу медичну допомогу: наклали бандаж, закутали в термоковдру. Зрозуміли, що поранення серйозне і потрібна евакуація.

— Я ніколи не підпускав погані думки, ніколи не зазирав на день уперед, завжди вірив і знав, що все в мене буде добре. Пам’ятаю, що коли спіймав кулю, подумав: «Овва, все-таки прилетіло».

Для евакуації «Артиста» побратими пробили перехід з одного під’їзду в інший. Для прикриття до виходу підігнали танк. Водночас тривав запеклий бій, росіяни вели щільний вогонь, а українські захисники — і «азовці», і нацгвардійці, і тероборонці — намагались подавити вогонь противника. Пораненого вдалось винести, його завантажили в авто медевакуації «Азову» та доправили в Маріупольський госпіталь. Там воїну зробили операцію.

— Уже потім взнав, що в мене була масивна внутрішня кровотеча, яку зупинили лікарі. Мене підшили. Наступного дня прокинувся від бомбардувань із «Градів». У шпиталі повилітали всі вікна. Я встав майже після операції і спустився з тими, хто міг це зробити, у підвал. У шпиталі допомогу отримували багато цивільних, адже всі лікарні були зруйновані. У підвалі лікарі та персонал намагались приготувати їжу, реанімували тих, хто був у важком стані на поверхах зверху.

На другий день росіяни знову бомбили госпіталь. З вікон повилітали вже фанера та картон. Ворог влучив у реанімацію, а також у генератор. Лікарня залишилась без електроживлення. Усі поранені, хто був на операційних столах, зокрема і звичайні мирні мешканці, загинули.

Після цього військових і цивільних, які погодились, евакуювали на «Азовсталь». Приблизно два тижні «Артист» перебував у бункері заводу. У хлопця почалось мінімальне нагноєння в місці поранення. Уникнути серйозних наслідків допомогла зміна антибіотика, який ще на той час там був.

— Тоді там ще були запаси ліків, військові намагались постійно їх підвезти, так само як і їжу та нормальну воду. 80 відсотків провіанту віддавали цивільним. А маленьким, серед яких були дітки по 2–3 місяці, шукали дитяче харчування.

Важкопораненого захисника евакуювали з «Азовсталі» наприкінці березня. Сьогодні воїн щиро вдячний усім лікарям, які надавали йому допомогу. Без їхньої майстерності та високого професіоналізму наслідки поранення були б набагато важчими. У хлопця пошкоджені внутрішні органи, нирку медики ледь врятували. Мінімум на пів року «Артист» вибув зі строю. Попереду — ще одна операція і тривалий шлях відновлення.

Що буде далі, ніхто наразі не знає. Проте хлопець впевнений в одному: щойно зможе, одразу ж вирушить до побратимів битись із ворогом. Битись до нашої Перемоги.

А ще солдат планує продовжити військову кар’єру, нині навчається заочно в двох університетах — на агронома та правознавця. І мріє створити родину з коханою дівчиною, яка завжди поруч і підтримує його.

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook
Мітки: