Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Упродовж понад 300 років між Україною і москвою триває перманентна війна на виживання.
Вона відбувається не тільки у збройній площині, а й у площині культурній, церковній, ідеологічній. Увесь цей час Україна вміло протистоїть усім формам московської окупаційної машини — московському царству, російській імперії, більшовицько-комуністичній москві й нинішній рф.
І сьогодні шанси українців на перемогу в цій тривалій війні є найвищими за останні 300 років. Саме нинішні переваги українців над росіянами і обговорювали під час онлайн-дискусії українські історики та політологи.
Так, кандидат історичних наук, викладач Києво-Могилянської академії Михайло Кублій представив історичний огляд кількасотлітньої історії воєн між Україною та москвою. Керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» (НАЦ «УССД») кандидат політичних наук Юрій Олійник зупинився на питаннях самовизначення народів російської імперії в геополітичному екскурсі. А його колега, випускник канадського Селкірк коледжу Олександр Чупак розповів, як пропаганда росії впливає на її образ за кордоном.
Історичний огляд
Перед дискусією Михайло Кублій розповів про історичну парадигму, у якій боротьба українців з московією триває навіть не 300, а набагато більше років.
— Можна сказати, що війна українців із московитами почалась від заснування москви. Перші потужні удари по Київській державі були зроблені правителями, які в подальшому володіли територіями, що стали московськими. Так, Андрій Боголюбський у 1169 році здійснив перший похід на територію Києва, повністю розграбував місто, понищив, спопелив його. Це було вперше, коли Київ пав від рук тих князівств, які начебто були своїми, підконтрольними Київській Русі.
Уся подальша історія українців не обходилась без протистояння з москвою. Якщо розглянути всі воєнні конфлікти з московитами, можна побачити їхню спільну рису — сильний внутрішній конфлікт всередині України. Це і доба Руїни, і більш сучасні Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. тощо. Внутрішніми протистояннями завжди намагалась скористатись москва, яка активно в них втручалась. Тож замість того, щоб боронити українську державність, різні проукраїнські сили воювали поміж собою.
— Окрім того, додавався ще й зовнішній чинник — часто протистояти доводилось не одному ворогу. У період Руїни українці воювали не лише з московією, а й з Річчю Посполитою, Османською імперією. За часів УНР фронтів також було більше ніж один. Натомість українці тоді не вбачали єдиної центральної країни, за яку варто боротись. Ідея, яку сформулював вже Євген Коновалець про те, що шлях до вільного Львова лежить через вільний Київ, ніколи досі не панувала в українському суспільстві.
Сила українців — у єднанні
Великою ж перевагою сучасності, як зауважив Юрій Олійник, є те, що український народ не розбитий на різні шматки. І москва цього не очікувала, сподіваючись, що роками підтримувані нею проросійські партії, антиукраїнські рухи, деякі телеканали спровокують частину українців на війну з іншими українцями.
— Московити гадали, що під першим військовим ударом армія України розбіжиться, і народ, зокрема різні колаборанти, швидко підтримає окупантів. Але цього не сталось. Можливо, не так багато людей глибоко знає історію, але вже є досвід, який закладено в підсвідомості щодо причин поразок, яких треба уникати. І те, що ми виграємо на інформаційному фронті, це також велике чудо та велика наша перемога. Ми показали всьому світу, що у москви слабка, як за світовими мірками, армія, яка не вміє воювати по-новому. Ще один факт — завжди, коли російська армія перемагала, починаючи з XVIII ст., до неї активно були залучені українці. Зараз бачимо, як вони воюють без нас.
Росія — сировинний придаток решти світу
Зі свого боку Олександр Чупак розповів, що росія, завдяки вкладенням великих коштів у послідовну та багатовекторну пропаганду, створила у світі певний бренд. І різні сили в різних країнах мають свої уявлення про цю державу. Проте насправді сьогодні російська федерація законсервувала себе у статусі сировинного придатка решти світу, хоч і доволі прибуткового, але який значно поступається решті цивілізованих країн.
— Кожен бачить в росії те, що хоче бачити, або те, чого він боїться. Наприклад, ми зараз спостерігаємо, що й Америка, і Європа де в чому бояться росію і не завжди бажають іти на більш рішучі дії щодо підтримки України. Так само можна говорити про різні сили всередині цих країни. Багатьом іноземцям імпонують деякі наративи, які є повністю вигаданими речами, наприклад дотримання в рф норм християнської моралі або захист прав трудящих. Але цей бренд, ці уявлення працюють. Хоча якщо взяти сухі цифри, то бачимо, що ВВП США становить 21 трлн дол., а росії — 1,5 трлн дол. РФ є сировинноорієнтованою країною, яка не може зорганізувати власне виробництво продукції з високою доданою вартістю. Нині росія, щоб вона не робила в інформаційному просторі, набагато слабша, якщо порівняти її з іншими геополітичними лідерами. І її можна перемогти.
Чому українці переможуть
Експерт НАЦ «УССД» виділив зовнішні та внутрішні чинники, які сприяють більшій готовності України до перемоги.
Це:
- наявність в України, яка змогла на свою користь об’єднати найсильніші держави світу, за винятком, можливо, Китаю, надійних і стабільних союзників;
- найбільша кількість населення з усіх періодів, коли Україна і росія вели між собою війну;
- наявність самостійної держави, у якій зібрано більшість українських етнічних земель і в межах якої проживає її населення. Це дає перевагу ще й в тому сенсі, що ця територія достатньо велика для того, щоб українці могли ефективно маневрувати військом;
- відносно стабільна економіка;
- відносно ефективна робота адміністративного апарату;
- узгодженість дій влади та громадян;
- нове покоління українців, які народились на території суверенної держави, мають приватну власність і знають історію. Вони розуміють, що втрата самостійності України призведе до втрати і життя, і того, заради чого вони працювали;
- і головна перевага — українська армія, яка станом на сьогодні воює довше, ніж більшість армій світу, якій довіряють громадяни і яка щодня дає гідну відсіч агресору.
Підсумовуючи дискусію, Юрій Олійник зазначив, що сьогодні, як ніколи досі, українська нація консолідується і має беззаперечний шанс на Перемогу.
— Дуже важливим є те, що наша потужна армія наразі має надійний тил. З огляду на історію, часто ми мали сильне військо, бо українці таки вміють воювати, але не мали своєї держави і тилу. А зараз ми об’єднані і воюємо на одному фронті. Натомість в росії — мінімум союзників, навіть Китай останнім часом намагається від неї дистанціюватись. А в тих війнах, коли росія не мала потужних союзників, вона завжди програвала, прикладом цього є Кримська війна.
Для москви смертельною небезпекою є незалежна Україна. Водночас для України, аби стати лідером свого регіону, важливо остаточно покінчити з москвою. І нині наша держава має всі шанси на успішне втілення цієї мети.
