Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Командир батальйону Сил територіальної оборони Збройних Сил України підполковник Армен Асланян — кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня — координував дії наших підрозділів в місті Ірпінь, що на Київщині, із середини березня до початку квітня. Для АрміяInform він розповів про деталі відомих боїв біля дитячого центру «Жираф», у результаті яких російські окупанти зазнали втрат та вимушено відступили.
— Підрозділи територіальної оборони Збройних Сил України тримали оборону в передмісті Ірпеня разом із добровольчими формуваннями територіальних громад, десантно-штурмовими та механізованими військами. Позиції поблизу «Жирафа» мали важливе значення, адже поруч розташований міст через річку Бучанка. Нашим тактичним завданням було перешкодити просуванню ворога до мосту, стратегічним — не дозволити росіянам вийти до Києва, — говорить командир батальйону.
Підполковник Армен Асланян згадує, що проти українських військ діяли злагоджені й організовані підрозділи російської федерації.
— Протягом місяця заходили різні групи росіян — переважно підготовлений десант та піхота. Вони змінювали одне одних досить часто, що дозволяло їм відновлюватися та проводити перегрупування.
Однак на початку квітня ворог вимушено відступив від околиць Ірпеня завдяки злагодженим діям наших воїнів.
— Коли ворог відступив, я відчув полегшення й задоволення від досягнутого успіху проведених операцій. Ми скерували безпілотні літальні апарати та побачили колони техніки, спрямовані у протилежний від нас бік. Ще зранку я підозрював, що вони відходять — у них був графік, якого вони дотримувалися щодня під час ведення вогню та обстрілів. Але 3 квітня цей графік збився. Тепер я певен: злагоджені дії наших підрозділів в Ірпені зірвали плани ворога оточити столицю, — згадує командир батальйону.
Військовий розповів і про завдані ворогові втрати.
— За цей проміжок часу ми знищили кілька десятків техніки та особового складу рф. Зазначу, що їхнє ставлення до побратимів «вражає» — рештки деяких російських військових досі під завалами дитячого центру.
У ході операцій Армен Асланян кілька разів відчував близьку небезпеку.
— Якось у моменти відносного затишшя повз мене просвистіли кулі снайпера. Зважаючи на мій бойовий досвід, я знаю різницю між пострілами зі снайперської та стрілецької зброї. Коли почув, що по мені працює снайпер — подав команду бійцям зайняти позиції, занизив силует та навколішках дістався свого місця для стрільби, — пригадує військовослужбовець.
Командир батальйону зазначає, що основа вдалих дій на Київщині — гарно підготовлені командири взводів і рот.
