Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
На посаді командира відділення однієї з окремих бригад морської піхоти молодший сержант Валентин з позивним «Медвідь» лише два місяці. Але й цього терміну йому вистачило, щоб відчути всю відповідальність та навантаження, притаманні службі молодших командирів.
— Різниця між службою рядового і сержантського складу суттєва, адже ти береш на себе відповідальність за особовий склад, яким командуєш. А люди бувають різні — за віком, характером, мотивацією. І до всіх треба знайти підхід, зорганізувати їх, навчитися особисто приймати правильні рішення, — розповідає Валентин.
Свій шлях до війська «Медвідь» розпочав з підписання першого контракту з ВМС ЗС України. Свого часу юнак навчався у морехідному коледжі в Херсоні, тож після випуску вирішив спробувати себе на військовій службі на кораблях Військово-Морських Сил. Встиг послужити й на одному з патрульних катерів типу «Айленд». А після завершення першого контракту вирішив зробити коротку перерву для облаштування особистого життя.
Проте вже 25 лютого він був в одному з центрів комплектування та соціальної підтримки. Незважаючи на свою минулу службу у плавскладі, нащадок козацького роду Валентин попросився в берегову бойову частину, щоб безпосередньо нищити загарбників, які вдерлися на рідну землю. Тут йому запропонували поповнити лави морської піхоти України, на що він з легкістю погодився.
Уже в частині Валентина, який свого часу навчався на сержантських курсах, призначили на посаду командира відділення морської піхоти.
— Спочатку було важко, проте за ці два місяці колектив згуртувався на сто відсотків, ми знайшли спільну мову між собою, — розповів «Медвідь». — У моєму підрозділі є як новачки, так і хлопці з бойовим досвідом, які постійно діляться премудростями воєнної науки, підказують, не дають розгубитися у складних ситуаціях.
На думку Валентина, основа становлення сержанта — це отримання знань від більш досвідчених побратимів. Говорить, краще порадитись із колегами, ніж приймати швидкі й, можливо, необдумані рішення. Та найважливіше — це бути справжнім командиром і лідером, при цьому залишатися гідною людиною та вірним побратимом для своїх колег.
І хоча служба в морській піхоті Валентину подобається, після звільнення рідної землі та остаточної Перемоги над російськими загарбниками він планує повернутися до служби в морі, до справи, яку полюбив давно і, сподівається, назавжди.
Фото: Наталії Задверняк
