На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Інтеграція України до Північноатлантичного альянсу — серед ключових завдань зовнішньої політики нашої держави. Тим паче, що 2019-го рух до НАТО було закріплено на конституційному рівні. У практичній площині це означає впровадження стандартів Альянсу у ЗСУ та інших силових структурах України, а також цивільний контроль над сферою безпеки та оборони. Проте повномасштабне російське вторгнення в Україну 24 лютого спричинило зміни не лише у європейській, а й світовій безпеці. Пропонуємо огляд ситуації у відносинах Україна – НАТО за нових міжнародних реалій.
Співробітництво України з Північноатлантичним альянсом сягає ще початку 1990-х років, коли наша держава долучилася до програми «Партнерство заради миру». Під час саміту Альянсу в Мадриді в липні 1997 року було створено комісію Україна – НАТО, і відтоді регулярними стали спільні навчання та співпраця на різних рівнях.
З 2014 року співпраця Україна – НАТО відбувається в межах 7 трастових фондів. Альянс виділяє кошти на спільні проєкти, наприклад реабілітацію українських військових за кордоном або участь збірної України в «Іграх Нескорених». У червні 2020 року Україна отримала статус країни-партнера з розширеними можливостями.
Впровадження 255 стандартів і керівних документів НАТО (станом на кінець 2021 року) у діяльність Міністерства оборони України та Збройних Сил України є важливим кроком на шляху членства нашої країни в Альянсі.
Причому стандарти торкаються різних сфер як ЗСУ, так і решти силових структур, зокрема Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України й так далі. Можемо виділити стратегічні комунікації, медичне забезпечення, логістику, воєнну розвідку, військовий зв’язок та інформаційні системи.
У коментарі АрміяInform представники НАТО повідомили, що «Документи стандартизації НАТО гарантують, що збройні сили членів і партнерів Альянсу ефективно взаємодіють разом. Існують встановлені процедури звітності та оцінки впровадження стандартів».
На практиці взаємодія проявляється під час спільних навчань. «Україна є цінним партнером для НАТО, зокрема через внесок Збройних Сил країни в минулі та поточні місії під керівництвом Альянсу, зокрема в Афганістані, Косові та Іраку. Ми також бачили це на навчаннях під проводом НАТО «Сі Бриз – 2021», у яких взяли участь понад 2000 військових і 30 кораблів з 14 союзників і партнерів НАТО, включаючи Албанію, Бельгію, Болгарію, Грузію, Грецію, Італію, Латвію, Польщу, Румунію, Іспанію, Туреччину, Україну, Велику Британію та США», — зазначили представники Альянсу.
Проте всі вищезгадані речі трохи вже по-іншому сприймаються нині, коли вже більше ніж 4 місяці Збройні Сили України ефективно протидіють російським окупантам. Питання ж не в кількості реалізованих на практиці стандартів, а яким чином це все впливає на боєздатність українських військових.
Через це український досвід ведення війни проти росії, починаючи з 2014 року, є вагомим для Альянсу — як для усвідомлення загроз сучасності, так і вироблення механізмів ефективної протидії їм.
Сьогодні розпочався саміт НАТО в Мадриді. Подія триватиме до 30 червня, і саме там буде ухвалено низку ключових рішень. Передусім мова йде про Стратегічну концепцію НАТО – 2030.
читайте також:
У документі будуть визначені основні цілі Альянсу щодо забезпечення миру та стабільності в євроатлантичному регіоні. Очікується більш жорстка офіційна позиція НАТО щодо росії, яка систематично порушує норми міжнародного права, здійснюючи військовий напад на суверенні країни. Мова тут не лише про Україну з 2014 року, але й Республіку Молдова (регіон Придністров’я, де дислоковані російські військові) та Грузію (окупація Абхазії та Південної Осетії).
Переосмислення політики НАТО щодо росії це, мабуть, найбільш кардинальна зміна у європейській безпеці з часів завершення «холодної війни». Тим паче, що раніше Альянс сприймав росію як партнера в боротьбі зі світовим тероризмом. Але реалії змінилися, і від співпраці НАТО та України нині залежить майбутнє європейської безпеки.
Інколи можна натрапити на думку, що кращим варіантом для України могло б стати отримання статусу основного союзника США поза НАТО (MNNA). В такому статусі перебувають Австралія, Філіппіни, Афганістан, Аргентина, Бразилія, Марокко, Пакистан, Нова Зеландія, Тайвань, Йорданія, Японія, Єгипет, Ізраїль, Бахрейн, Таїланд, Туніс, Кувейт, Катар, Колумбія. Між іншим, нещодавно цей статус здобули Катар та Колумбія.
По суті вищезгадані 20 країн були визначені (інколи авансом) Вашингтоном як ключові союзники у сфері безпеки. І саме їм надавався пріоритет щодо прискореного надання військової допомоги та всіляке сприяння в оборонній співпраці.
Це все вкрай важливо, але для України за умов повномасштабної збройної агресії росії лише цілеспрямована інтеграція до структур НАТО є розв’язанням низки завдань. Передусім це стосується технічного переозброєння ЗСУ згідно зі стандартами Альянсу, подальше включення України до міжнародної системи безпеки через формування спільних військових формувань на зразок бойових груп у Східній Європі.
Однак є певні побоювання з боку деяких країн НАТО, що надання Україні членства в Альянсі буде означати нібито «оголошення війни» москві. Питання членства наразі складне, адже залежить від політичного консенсусу всіх 30 країн, що входять до НАТО.
Ретроспективно нагадаємо, що у 2008 році НАТО планувало надати ПДЧ Грузії та Україні. Але тоді тиск з боку кремля завадив це зробити під час саміту в Бухаресті. За цей час багато що змінилося, й у 2021 році на саміті глав країн-членів Альянсу було заново підтверджено про те, що наміри 13-річної давнини досі актуальні.
Щоправда, після 24 лютого все кардинально змінилося. У відповідь на реальні безпекові загрози з боку росії для всієї Європи Швеція та Фінляндія у травні подали заявку на вступ до НАТО. Можливо, саме в Мадриді буде оголошено про долучення двох нових країн до Альянсу.
Бойові групи НАТО у Східній Європі
НАТО у відповідь на повномасштабне вторгнення російських військ на територію України посилило свою присутність у Східній Європі. Там нині є вже 8 багатонаціональних бойових груп (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія та Болгарія). Групи були створені задля ефективнішої співпраці військових різних країн.
Аналітичний центр «Українська призма» підготував рекомендації щодо посилення співпраці України з Альянсом ще під час обговорення нової стратегічної концепції з країнами-партнерами. Там є досить цікавий момент, що досі НАТО ще не сформувало окремої стратегії щодо Чорноморського регіону.
А там розташовані три країни, які входять до НАТО: Румунія, Болгарія та Туреччина. У Чорному морі росія послідовно порушує свободу мореплавства, блокує українські порти, заважаючи таким чином експортувати зерно та інші товари експорту за кордон.
Саме тому подальша інтеграція України до НАТО залежить як від мужності українського народу в боротьбі з російськими окупантами, так і від політичної волі керівництва Альянсу долучити країну, чия армія показала всьому світові, як ефективно протидіяти більш чисельному противнику.
