Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Про це у Facebook повідомила окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців:
«Із сумом та жалем повідомляємо про загибель у бою з рашистською сволотою нашого побратима, командира батальону, майора Андрія Верхогляда.
Шляхетність та рішучість, сміливість та безмежна, неймовірна життєрадісність. Один з найкращих командирів, гордість бригади. Неможливо уявити Андрія за завісою земного життя. Серця нашої родини сповнені жалоби та люті. Торувати дальший шлях ми надалі будемо разом. Із тобою.
Тільки ти тепер тримаєш над нами небо.
Вічна слава
Вічна пам’ять».
Українці, які знали Андрія Верхогляда, теж у соцмережах відгукнулись на трагічну подію.
Актриса Ада Роговцева написала пост у соцмережі:
«Він більш як втричі молодший за мене.
Мій захисник, мій друг
майор Андрій Верхогляд
загинув».
Військовослужбовець ЗСУ Сергій Тахмазов згадав загиблого офіцера:
«Привіт, Серьога». І твоя фантастична посмішка, ти завжди був невиправним оптимістом. І від тебе завжди можна було підзарядитись радістю до життя.
Слова важко добрати….та й нічого вони не змінять…».
Журналістка Анастасія Федченко написала так:
«Як же так, Андрію? Як же так?
Цьому селфі рік. Ти казав: «У мене руки довші, давай, зроблю».
А потім ми їли морозиво в укритті. Було дуже смачно.
Я чудово попрацювала тоді у вас, видала репортаж, і ти ще писав, що хлопці «такі ніжні». А вони ж і справді ніжні. До України особливо.
А потім писав, що я оце іншим сирнички готую, а вам — ні. А я сміялась, щоб копали басейн. Буде басейн — приїду в гості на кілька днів, і будуть сирнички. Та й оладки будуть.
Я багато чула про тебе, ще з Авдіївки. А познайомились на Світлодарці. Ти мене вразив: такий молодий, розумний, хороший, правильний, такий гарний.
Сподівалась «розкрутити» тебе на інтерв’ю. А ти все казав, що та нема про що говорити, що про хлопців треба розповідати.
І жартував: «Заїжджайте до нас на Колиму». Щоразу, як прощався.
Інтерв’ю у нас так ніколи і не вийде. А хлопці в тебе хороші. Як і ти сам.
Боляче, Андрію. Дуже.
Ви собі йдете, а ми тут лишаємось сиротами.
Як же так, воїне? Як же так?
Дякую тобі за чин! Слава тобі».
Журналістка Євгенія Цвєтанська теж написала пост у Facebook:
«Це важке відчуття, коли ти нічого для нього більше не можеш зробити, окрім того, що розповісти всім, яка він був чудова людина. Андрюха. Лівша. Я досі не можу повірити. Ти просто настільки безмежно відкритий, сміливий, дотепний, що просто нема таких слів, щоб описати всі твоі якості. Я колись вже казала, що вдячна Богові, що знаю. а тепер знала найкращих. Я б хотіла, щоб в тебе була Золота зірка Героя ще при життю. Бо ти як ніхто її заслужив. Ти не пішов. Ти лишився з нами».
Журналістка Юлія Кирієнко відреагувала на смерть українського офіцера:
«Я. НЕ. ВІРЮ.
Я. НЕ. ХОЧУ. ВІРИТИ!!
Ти був занадто талановитий офіцер, щоб піти. Ти був занадто молодий, аби загинути. Ти був занадто завзятий, аби твій шлях обірвався. Такі як ти, приклад для всіх бійців і ти таким був до останнього.
Ти по-пацанячому радів, коли ви всадили чітко купу градів по посадці, де стояли ворожі САУ біля Броварів, які перед тим крили по наших позиціях.
Ти точно знав, як вести ПЕРЕМОЖНИЙ бій і зберегти всіх своіх.
Я хотіла тебе зняти в кіно про оборону Києва, бо лише ваша злагоджена бригада могла втримати наступ на столицю. І ви це зробили. А ти так по-скромному мені сказав, що хай у кадрі будуть солдати, бо відбивали атаки вони. Але без досвідченного керманича цього би не сталось.
Твій досвід вселяв надію і спокій мені. Бо мій чоловік у твоєму підрозділі. А це значить – у надійних руках.
Донас нас познайомив у далекому 2017-му і Донбас тебе у нас забрав.
Будь ти проклятий Донбас!
Ненавиджу це словосполучення “Ти був”!
Ми всі рано чи пізно помремо. Але ти не мав піти так рано!
Слава тобі, Герою».
Журналістка Ірина Баглай про Андрія Верхогляда:
«Про таких як ти – «Дякую за те, що був» «Честь»!
Яскравий, світлий, чесний, такий як є
Дякую, Командире, що був і що знала тебе. Дякую за все, що ти робив
Біль… і відмовляюсь вірити, що тебе немає. Ти є, офіцер у небесному тепер вже війську. Тримаєш Небо разом з іншими, але вас так багато, що хочеться кричати світові – ну що ж ти за світ такий, якщо не можеш зупинити цю зграю нелюдів, одну озвірілу в своїй ненависті до гарного і доброго?????
Лівша, світла пам`ять тобі!».
