Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
АрміяInform продовжує розповідати українським військовослужбовцям та цивільним громадянам про так звані правила війни, що є синонімом міжнародного гуманітарного права. Норми МГП дозволяють правильно трактувати та кваліфікувати дії ворога, а також вести війну так, аби самим не перейти «межу».
Проєкт «Право знати» про правила ведення війни особливо набув актуальності в умовах тотального зневажання міжнародного гуманітарного права російськими окупаційними військами та вчинення ними низки важких воєнних злочинів. Про проєкт та головні меседжі говоримо з одним із кураторів «Право знати» — представником Управління стратегічних комунікацій полковником В’ячеславом Раєвським.
— У попередньому матеріалі ми вже розповіли про перше й одне з найголовніших правил ведення війни згідно з нормами МГП — «правило розрізнення». Тобто застосування зброї виключно по військових об’єктах та цілях. Наразі маємо ще два ролики. Про що вони?
— Ми запустили цикл щотижневих випусків «Право знати» з метою вивчення основних положень міжнародного гуманітарного права та їх усвідомлення, класифікації, виявлення порушень, їх документування, а також задля подальшого покарання воєнних злочинців. «Право знати» — продовження навчального курсу МГП, який проводили для військовослужбовців ЗСУ до 2022 року. Тобто візуальне втілення основних норм правил ведення війни. Як я вже розповідав раніше, до 2022 року для військових була проведена низка навчальних тренінгів щодо правил ведення війни. Однак нова фаза російської агресії, яка наразі є більш активною, ніж у попередні роки, породила нагальне питання і необхідність більш ґрунтовно розповісти, пояснити військовослужбовцям ЗСУ про правила ведення війни.
Наразі широкому загалу представлені три навчальні ролики про «Правила розрізнення», «Правило пропорційності». Перше правило ми розбили на дві складові, тому що «правило розрізнення» має декілька важливих нюансів, на яких варто зупинитися окремо.
У першій частині ми пояснюємо, коли і за яких обставин можна застосовувати зброю, визначаємо поняття, хто такі комбатанти і військові цілі, а також цивільні громадяни, цивільні об’єкти… Тут є важливий момент — коли цивільні втрачають своє право на захист. Це досить важливий нюанс, і тому він увійшов у другу частину цієї теми. У ній ми подали роз’яснення про те, коли та за яких умов цивільні втрачають право на захист. Якщо коротко — через безпосередню участь у воєнних діях, у збройному конфлікті. Тут варто зазначити, що всі, хто брав участь у бойових діях, усвідомлюють, що війна — це не чорне і біле, це насправді неймовірна велика кількість сірого. Тобто обставини, умови можуть бути різними.
Третя серія — про «пропорційність», четверта — про «заходи безпеки». Пропорційність говорить про те, що міжнародне гуманітарне право не забороняє наявність супутніх втрат, хоча накладає певні обмеження. Супутні втрати — це зруйнована інфраструктура, вбиті і поранені цивільні особи, що стало можливим через застосування зброї. МГП накладає жорсткі обмеження на наявність супутніх втрат. Тобто треба робити все можливе для того, аби цього не сталося. Однак, якщо по-іншому не можливо виконати завдання, то ці втрати повинні бути мінімальними і виправдовувати отриману воєнну перевагу.
— Яким саме МГП пропонує «вимірювати» цю співмірність: важливість завдання/супутні втрати у контексті даного «правила пропорційності»?
— Це правило дуже складно обґрунтувати математично, тому що немає спеціальної «лінійки», яка б вимірювала воєнну перевагу та важкість супутніх витрат. Однак це можна пояснити, зокрема, на відомих прикладах. Візьмімо випадок з ліквідацією горезвісного «Мотороли». Його ліквідували потужним вибухом у ліфті, коли він піднімався до себе додому в Донецьку.
Якщо поставити самому собі запитання: «Чи було під час планування цього заходу усвідомлення того, що будуть супутні втрати? — Безумовно. Перш за все — це буде зруйнований ліфт, тобто частина цивільної інфраструктури… Але разом з тим буде ліквідований терорист, який вбивав українських військових, який був досить одіозною фігурою в російській пропаганді. Тому, зваживши наслідки від зруйнованого ліфта та ліквідацію небезпечного злочинця, — з тими супутніми втратами можна погодитись. Ось на таких прикладах ми намагаємося пояснити, що таке супутні втрати і як вони повинні виправдовувати отриману воєнну перевагу.
Наступний ролик, який вийде наступного тижня — про «Заходи безпеки». У ньому йдеться про те, що навіть якщо планується знищення військової цілі, навіть якщо ми погоджуємося із супутніми втратами, все одно потрібно ще щось запровадити, аби уникнути чи хоча б мінімізувати втрати серед цивільного населення. Тут також ми наводимо низку прикладів, зокрема, експерти, які залучені до створення роликів, наводять приклади ведення бойових дій провідними країнами та які заходи безпеки вони вживають. Це як спонукання, що ми повинні вчиняти так само, як і сучасні армії світу.
— Чи маєте відгуки від глядачів, зокрема військових, які переглянули ролики? Як вони сприймають їх?
— Так, фідбеки є, і це дуже приємно. По-перше, ми ніколи не вимикаємо під відео коментарі. Приємно відзначити, що більша частина коментарів — позитивні. Військові кажуть, що це дійсно гарна інформація, що все подано цікаво. Також вже маємо запити від воїнів Збройних Сил України, зокрема і від Територіальної оборони ЗС, і навіть від Сил спеціальних операцій, на те, щоб, як тільки більша частина проєкту буде візуалізована, ці ролики директивно через органи військового управління Збройних Сил України були рекомендовані підрозділам для перегляду. Адже це проєкт, де можна не декларативною, а звичайною людською мовою отримати пояснення щодо правил ведення війни.
— А як щодо тренінгів для військовослужбовців, які були проведені перед створенням цього проєкту?
— Можу розповісти один із гарних випадків, який трапився під час одного з тренінгів із МГП.
Прийшов на тренінг хлопчина з «Правого сектору». Спочатку, певно, щоб згаяти час, а потім «увімкнувся» в процес, сидів і постійно повторював: «Так, дійсно так…» Коли я запитав, чому він постійно з усім погоджується, він мені відповів: «Тому що я вже воюю з 2014 року і увесь цей час в мене були власні переконання про те, як треба воювати, щоб це було морально та людяно… А тут, на тренінгу, ви говорите, що ці правила затверджені міжнародною спільнотою. Я зрозумів, наскільки добре, що мої власні переконання збігаються з Міжнародним гуманітарним правом…»
— Тобто МГП — це, насамперед, про людяність і мораль, яку, зокрема, і сповідують наші захисники?
— Безумовно. На початку МГП ми говоримо про те, що це не просто вигадані якісь правила, які є нежиттєвими. Всі правила МГП походять від моральних, психологічних, релігійних, етичних та культурних основ діяльності людства. А також вони спираються на вже набутий досвід із життя та ведення бойових дій, усвідомлення негативних наслідків та бажання їх уникнути в майбутньому.
Часто буває, що під час тренінгів хлопці, особливо ті, які вже побували в бойових діях, досить скептично ставляться до наших занять, але потім для них відбувається певне відкриття, як ще один доказ того, що виконання норми МГП — це ознака професійності. Адже лише дійсно професійні люди можуть виконувати їх. Навіть у контексті застосування зброї, адже треба працювати настільки філігранно, щоб і завдання виконати, і людям зберегти інфраструктуру. Це не скажені орки, яким лише б руйнувати все бездумно. Також дотримання правил МГП — це і репутаційні переваги.
читайте також:
— У нинішніх умовах широкомасштабного вторгнення цивільні люди також мали б розумітися на правилах ведення війни, зокрема воєнних злочинах, щоб їх класифікувати, а також стежити за власною поведінкою в умовах відсутності органів правопорядку.
— На жаль, війна — це також і каталізатор суспільства. Тобто, хто до війни був чесною і адекватною людиною, той зазвичай стає ще більш порядним, демонструє свої найкращі риси: йде захищати свою землю, або волонтерить чи допомагає людям поруч, тобто допомагає наближати нашу перемогу. Якщо ж це підла і ница людина у звичайному житті, то вона ще більше може проявляти свої негативні якості — мародерити, вбивати тощо. Тому важливо також пояснювати і цивільним людям, що порушення правил війни можуть класифікувати як воєнні злочини. А це передбачає покарання.
Але загалом, МГП — це більше про те, як під час війни зменшити втрати цивільного населення чи збільшити їх захист. Відповідно, МГП, зокрема, і вчить, як себе поводити, який мати зовнішній вигляд, щоб не наразитися на небезпеку.
— У цьому контексті варто розповідати, що воєнні злочини не мають термінів давності.
— Так, воєнні злочини мають таку особливість, яка їх відрізняє від звичайних злочинів — для них не існує терміну давності. Якщо говорити досить умовно, звернувшись до гумору, то можу навести такий приклад. Якщо людина вкрала, скажімо, мільйон і її не впіймали, то через 30–40 років вона може прийти до правоохоронних органів і сказати: «Хлопці, я вкрав мільйон 30 років тому». Йому скажуть: «Нічого не вдієш. Ми тебе не впіймали. А зараз минув термін давності, і тому ми не можемо тебе притягнути до відповідальності. Тож, іди собі». Але воєнні злочини не мають терміну давності, а це означає, що через будь-який термін, коли провина буде доведена, людина буде за неї відповідати. Це варто пам’ятати.
Наш невеликий проєкт охоплює багато видів: тренінги для військовослужбовців Збройних Сил та загалом українських громадян, яким у нинішніх умовах варто знати правила війни, та ролики з МГП як візуалізація навчальної програми, а також інтерактивні додатки для смартфонів тощо.
— Додатки для смартфонів є досить дієвими в контексті вивчення чогось. Розкажіть, де їх можна знайти?
— Найголовніше, що ми намагаємося донести до нашого глядача — це фраза, що живемо у ХХІ столітті. Тож, окрім відео, радіо та тексту, у нас є низка сучасних програм для гаджетів. Наші партнери розробили додатки до смартфону, за якими можна вивчати Міжнародне гуманітарне право. Це, зокрема, «Я поважаю правила війни» — автоматизований додаток, створений відповідно до наказу Міністра оборони, щодо вивчення норм МГП. Він поданий у вигляді автоматичних питань, на які військовослужбовець має відповісти перед застосуванням зброї і усвідомити, що робити чи не робити, аби не стати воєнним злочинцем.
Другий додаток — «І у війни також є правила». Він дозволяє вивчати основні теми з міжнародного гуманітарного права в інтерактивному вигляді.
читайте також:
— Щодо навчальних відеороликів. Вони доступні тільки на інтернет-ресурсах військових ЗМІ?
— Інформацію щодо норм міжнародного гуманітарного права ми розповсюджуємо на військовому телебаченні та радіо, а також на ресурсах Інформаційного агентства Міністерства оборони та YouTube. Наразі також ведемо перемовини щодо залучення нашого відеоконтенту до ефірів центральних державних ЗМІ, зокрема до телемарафону єдиних новин. Адже українцям важливо знати і правила МГП, і як поводитися, щоб не провокувати ворога та не стати жертвою конфлікту, навіть випадковою.
— Чи розглядаєте реальні приклади воєнних злочинів та покарання, які слідують за їх здійсненням?
— Із цим питанням не все так просто, тому що не існує єдиної організації, яка б одразу чітко класифікувала ті чи інші вчинки як воєнний злочин або ні. Це все визначає Міжнародний кримінальний суд — найвища інстанція. Так, ми можемо розглядати під час тренінгів уже визнані відомі випадки. І хочу зазначити, що під час ведення бойових дій є таке неправильне висловлювання, вигадане кимось із пропагандистів: «Переможців не судять», тобто, мовляв, засуджують тільки переможених. Але можна провести низку прикладів із розгляду кримінальних проваджень, які доводять, що це не так. Такі випадки є навіть у тій же російській федерації — нашого несамовитого сусіда. Навіть за їхнім кривосуддям військових засуджують за вчинення воєнних злочинів. Ясна річ, що це лише у випадках міжнародного розголосу і як винятки, однак…
Покарання за воєнні злочини таки наздоганяє. Не завжди це швидко, не завжди відразу. Але такі приклади є, і ми про них можемо поговорити наступного разу, щоб закласти інтригу для майбутнього інтерв’ю.
