Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Перше й одне з найголовніших правил поводження на війні згідно з нормами міжнародного гуманітарного права — «правило розрізнення». Тобто застосування зброї.
Це одна з базових норм міжнародного гуманітарного права (МГП), яка говорить про те, що зброя застосовується виключно по військових об’єктах та цілях. Застосовувати ж таку зброю по цивільній інфраструктурі — заборонено.
Перший навчальний, а загалом уже другий ролик спільного проєкту Управління стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України та Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України — «Право знати» — саме про це.
Вступна серія, яка була презентована минулого тижня в Укрінформі, розповідає про мету та призначення проєкту, тобто — навчити військовослужбовців ЗС України правилам ведення війни.
Як зазначає представник Управління стратегічних комунікацій полковник В’ячеслав Раєвський, «Право знати» — продовження навчального курсу МГП, який проводили для військовослужбовців ЗСУ до 2022 року. Тобто візуальне втілення основних норм правил ведення війни.
За словами В’ячеслава Раєвського, до 2022 року для військових була проведена низка навчальних тренінгів щодо правил ведення війни. Однак нова фаза російської агресії, яка наразі є більш активною, ніж у попередні роки, породила нагальне питання і необхідність більш ґрунтовно розповісти, пояснити військовослужбовцям ЗСУ про правила ведення війни.
Загалом проєкт налічуватиме 20 навчальних відеороликів, тривалістю 4–5 хвилин, які розглядатимуть так звані правила війни, що є синонімом міжнародного гуманітарного права.
Кожен ролик містить дві частини. Перша — роз’яснення основних положень МГП, друга — експертна оцінка військовослужбовця, який має бойовий досвід та є безумовним авторитетом для військовослужбовців ЗСУ.
— До теоретичної частини та виступів залучені експерти, серед яких будуть керівники і заступники очільників центральних органів виконавчої влади та органів військового управління, відомі парамедики, до прикладу, командувач оперативного командування «Північ» — Герой України, легендарний генерал Віктор Ніколюк на позивний «Вітер», екскомандир 58-ї ОМБр, Герой України полковник Дмитро Кащенко та інші. Одним словом, люди, які мають довіру й чиє слово має певну вагу. До запису залучили також міжнародних експертів з Північноатлантичного альянсу та провідних професорів з європейських інститутів права. Відео будуть доступні також для пересічних громадян, — зазначив В’ячеслав Раєвський.
Отже, про що навчальний ролик.
Перше і одне з головних правил МГП — розрізнення, або розділення, дає визначення таким поняттям, як військові цілі і цивільні об’єкти, комбатанти і цивільні люди. Хто власне є комбатантами і в якому разі цивільні переходять у статус осіб, які позбавляються права на захист. Тобто, як і коли можна застосовувати зброю, при цьому не ставши «воєнним злочинцем»
Військовими цілями можуть вважатися люди, яких МГП класифікує комбатантами, а також об’єкти з відповідними ознаками.
Комбатанти, по яких правомірно застосовувати вогнепальну зброю, повинні мати такі ознаки: вони мають відповідний розпізнавальний знак, який добре видно на відстані, для сучасної армії — це є формений одяг, нагрудні та нарукавні знаки, шеврони. Мінімально, це може бути цивільний одяг та біла стрічка з матерії на руці або нозі. Такий приклад характерний для нерегулярних окупаційних військ, або збройних сил країн, які мають намір приховати свою участь у військовому конфлікті.
Комбатанти відкрито носять зброю, беруть участь у бойових діях, ними керує особа, яка відповідає за своїх підлеглих.
За умовами МГП по комбатантах завжди можна застосовувати зброю. Бійці повинні усвідомлювати, що під час операції мають відрізнятися від цивільних.
Цивільними вважаються будь-які особи, які не є членами будь-яких збройних сил держави, або недержавних збройних формувань. По них застосовувати зброю заборонено.
У районі ведення бойових дій цивільним не варто використовувати мілітарний одяг та тримати зброю.
Також МГП забороняє використовувати зброю по військових медиках та військових священниках — капеланах. Навіть якщо вони одягнені у військовий одяг та тримають у руках зброю. Застосовувати зброю по цій групі осіб заборонено, поки вони виконують свої обов’язки. Зокрема, надають медичну або духовну допомогу.
Щодо об’єктів:
За нормами міжнародного гуманітарного права, військові об’єкти можуть бути атаковані в будь-який час. Враховуючи принципи пропорційності або доцільності.
Прикладами таких об’єктів можуть бути: військові бази та порти, аеродроми та пункти управління, бази та військова техніка.
Цивільна інфраструктура, як-от житлові будинки, школи, цивільні фабрики, культові споруди тощо, перебувають під захистом та не можуть бути атаковані.
Іноді цивільні люди та споруди втрачають право на захист, якщо беруть безпосередню участь у військовому конфлікті.
— На жаль, нерідко ворог використовує цивільну інфраструктуру для ведення бойових дій на нашій території. У такому разі, звісно, треба намагатися не застосовувати зброю по цивільній інфраструктурі. Однак, якщо отримана воєнна перевага після застосування зброї по цьому об’єкту буде переважати супутні втрати, то міжнародне гуманітарне право допускає таку можливість. Хоча і при цьому накладає обмеження: треба зробити все можливе, щоб не було супутніх втрат, або зробити все можливе, щоб їх мінімізувати. Тобто, перш ніж прийняти рішення про застосування вогнепальної зброї по цивільних об’єктах, військовослужбовець має відповісти самому собі на запитання: чи виправдана буде така дія. Яскравий приклад у цій ситуації — ліквідація ватажка так званої ДНР Захарченка, яка передбачала знищення цивільної інфраструктури, зокрема розважального закладу з відповідною назвою «Сєпар»… — зазначає В’ячеслав Раєвський.
Як зазначив український військовослужбовець, колишній командир 58-ї ОМБр, Герой України полковник Дмитро Кащенко, саме знання МГП є ознакою професійної армії:
— Ознакою сучасної армії є беззаперечне знищення ворога всіма можливими способами. Ми маємо усвідомлювати те, що рано чи пізно війна закінчиться. І закінчиться вона обов’язково нашою перемогою. Після війни ми будемо відновлювати все те, що знищила війна. Тому знищення ворогів потрібно здійснювати з максимальним уникненням втрат серед цивільного населення, а також з мінімальною руйнацією цивільної інфраструктури. Це є шляхом найскорішого відновлення мирного життя в Україні, після нашої перемоги. Мені приємно відзначити виконання українськими військовими правил ведення війни, а саме в частині норм міжнародного гуманітарного права. Використання виключно військових трофеїв, а не грабунку, мародерства, як то робить російська окупаційна армія. Усвідомлення того, що воювати треба з живими, а не з мертвими, з озброєним противником, а не з цивільним населенням, а тим більше — не допускати негідного поводження як з цивільними людьми, так і з інфраструктурою, і загалом вести бойові дії так, щоб потім не було соромно перед собою за вчинене. Особисто переконаний, що ведення бойових дій відповідно до норм МГМ, то є ознака професійного війська, яким і є Збройні Сили України. Тож, будьмо професіоналами. Слава Україні! — говорить полковник Дмитро Кащенко.
«Право знати» — цикл навчальних відеороликів для військовослужбовців, розрахований приблизно на 2–2,5 місяці. Відеоролики уже почали з’являтися на YouTube-каналі Військового телебачення Міноборони, щовівторка, у другій половині дня.
