Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Днями на Чернігівщині відбулося весілля тероборонівців Валентина та Анни.
– Знайомі вже дуже давно і одружитися планували ще до війни, – розповіла наречена Анна. – Змінилася ситуація в країні, але наміри наші залишилися незламними, тому звернулися до командира з проханням влаштувати нам весілля, щоб, нарешті, узаконити наші стосунки та створити сім’ю.
З перших днів вторгнення росії наречений Валентин пішов захищати Чернігів від ворога. Анна приєдналася до підрозділу спершу на волонтерських засадах та допомагала готувати їжу. Після зняття оточення з обласного центру її коханого перевели на прикордонні рубежі. Проте, Валентин не міг без коханої. Разом вирішили, що жінка теж піде на службу до лав Збройних Сил України.
Командування частини підтримало молодих людей. Аня склала Військову присягу на вірність українському народові та стала у стрій поряд із коханим.
– Нині ми на війні! Тому не знаємо, що буде завтра і навіть сьогодні до вечора, – зазначив командир взводу Ігор Леонідович. – Дізнавшись про наміри Валентина та Ані, з радістю погодився їм допомогти.
Щоб зареєструвати шлюб у польових умовах командирам молодят довелося провести певну підготовчу роботу. Зокрема, консультувалися з місцевим відділом реєстрації актів цивільного стану, щоб належним чином оформити акт укладання шлюбу.
– Дякуємо Богові, що ми разом, – говорить з радістю Валентин. – Під час воєнного стану наш командир має право офіційно зареєструвати наші стосунки, чим ми й скористалися.
Церемонія весілля відбулася у найкращих військових традиціях – під час шикування особового складу. Молодята під дружні оплески і вітання побратимів власними підписами засвідчили про взаємну згоду на шлюб.
Командир та співслужбовці побажали міцного здоров’я, добробуту, мирного неба та безмежного кохання новоствореній родині.
Фото та відео авторів
