У Кропивницькому суд оголосив вирок чоловіку, який адміністрував Telegram-канал з даними про пересування військових ТЦК та СП та закликами до…
Минуло 100 днів з початку широкомасштабного вторгнення російських загарбників в Україну. За цей час окупантами було вбито 4150 мирних жителів, десятки тисяч поранено, зруйновано 44 млн кв. м. житла, 23,8 тис. кілометрів доріг, 6,3 тис. км залізничних шляхів, 41 залізничний міст, 643 лікувальних закладів, 1123 навчальних установ, 621 дитячих садків, 19 нафтових сховищ, 19 торговельних центрів, а також інших важливих об’єктів економічного та соціального значення. Світ здригнувся від геноциду рашистів, який вони вчинили у Бучі, Маріуполі, Харкові, Сєверодонецьку та інших містах.
Звідки стільки звірства в окупантів до українців?
Сьогодні багато українців, навіть тих, хто раніше доволі терпимо ставився до росіян, сприймають їх не інакше, як вбивць, мародерів, ґвалтівників, неосвіченою і зомбованою нацією. Дивлячись на те, з якою холодною жорстокістю і цинізмом рашисти знищують міста і оселі України, вбивають мирне населення, руйнують економіку, пам’ятники культури і національної спадщини, люди намагаються знайти пояснення такої неадекватної поведінки. Навіть ті, хто ще пам’ятає гітлерівську окупацію України 1941−1943 років, не можуть пригадати таких звірств з боку фашистів, які вчиняють нині російські загарбники. На жаль, історія стосунків між нашими країнами лише підтверджує, що московія ніколи не сприймала Україну як незалежну, самодостатню державу і протягом століть намагалася не тільки привласнити собі її історичне минуле, а навіть знищити національну свідомість. Тому всі спроби українців вирватися із залізних обіймів орди і встати на шлях європейського розвитку придушувалися ще починаючи за часів московських царів. Потім було 70-річне заточення й ізоляція у складі срср, де Україні відводилася умовна роль радянської республіки в умовних адміністративних кордонах все того ж московського «царства».
Розвал срср і обрання у 1991 році незалежності нарешті відкрило перспективи позбутися радянського минулого і стати нормальною європейською країною. Але росію це зовсім не влаштовувало. Почалися політичні ігри, підкуп, залякування, економічний шантаж, насадження ставлеників кремля на відповідальні посади у керівництві країною.
Як кремль намагався залишити Україну у сфері свого впливу
Чого варті, наприклад, призначення на одну з головних посад держави Міністра оборони України колишніх громадян росії саламатіна, лебедєва. Все це створювало умови для певного контролю з боку кремля за важливими сферами життєдіяльності країни, зокрема підриву її безпеки і боєздатності.
Пам’ятаю, мене в ті часи дуже дивувало, коли мандруючи Кримом, я бачив на багатьох закладах: кафе, ресторанах, приватних готелях півострова російські прапори. На запитання, до чого вони там, мені відповідали, що їхні власниками є громадяни росії, або їхні друзі з України. Отже, тиха окупація півострова розпочиналася ще задовго до сумнозвісних харківських угод. У 2010 році янукович, порушуючи Конституцію, в обмін на здешевлення для України російського газу, підписав договір із президентом рф медведєвим про продовження терміну перебування чорноморського флоту рф з 2017 по 2042 рік з автоматичним продовженням на 5 років. Формально це було ознакою втрати гарантій безпеки для України і перебування в постійній залежності від економічного та політичного впливу кремля, що повністю влаштовувало рф.
Революція Гідності змусила путіна перейти до плану «Б»
Саме ця значна історична подія зруйнувала плани кремля, і путін віддав наказ перейти до плану «Б»: силового підкорення України. Тоді у березні 2014-го сталася окупація Криму і початок російсько-української війни на сході. Україна незважаючи на переважаючі ворожі сили і майже відсутність боєздатної армії, завдяки народній підтримці вистояла і почала відновлюватися, будувати нормальне цивілізоване життя. Україні вдалося швидко інтегруватися в європейське середовище, налагодити зв’язки з цивілізованим демократичним світом, отримати безвіз, Томос, зміцнити армію, провести судову та правоохоронні реформи. І росія зрозуміла, що вже остаточно втрачає свій вплив на нашу державу і можливість використання її для рішення своїх стратегічних завдань. Тому знов вирішила все «порішати» звичним силовим способом. Протягом восьми років пропаганда рф посилено обробляла населення про необхідність поставити на місце криваву київську хунту, бандерівців і національних радикалів, які бомблять Донбас і разом із Америкою мріють напасти на росію. Коли градус зомбування досягнув необхідної межі, путін віддав наказ на проведення так званої спеціальної операції. Методи і цілі її проведення також відповідають ідеологічним і моральним принципам цієї країни.
Методи війни загарбників передбачають прикриватися мирним населенням і займатися мародерством
Коли московити побачили, що їх зустрічають не з квітами, а з «Джавелінами», вони негайно поміняли тактику і, навіть не вступаючи в бойові зіткнення з нашою армією, почали просто знищувати артилерією та авіацією міста і оселі України разом із їхніми жителями. Найбільш відомий тактичний прийом у ординців під час ведення бойових дій, це ховатися за спинами цивільних громадян і приховувати свої позиції у мирних помешканнях, розміщувати танки і бронетехніку на подвір’ях українців. Вони навіть у Чорному морі ховають свої ракетні есмінці серед вантажних кораблів і звідти обстрілюють наші міста.
Грабежі та насильства українського населення перетворилися на візитівку окупантів. «Асвабадители» почали вивозити зерно з тимчасово окупованих територій і продавати його в інші країни. А рупор кремля захарова розповіла, що таким чином вони рятують світ від голоду і санкцій заходу. За таким же сценарієм окупанти вивезли з Маріуполя 2,5 тис. тонн металопрокату.
Для того, щоб зупинити це варварство і дикунство остаточно, в українців є лише один дієвий спосіб – об’єднатися і разом із міжнародними партнерами, звільнити нашу землю від цих нелюдів. Що стосується країни-терориста, то світова спільнота вже винесла їм свій вирок – вони будуть допомагати нам, поки не настане Перемога!
