Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Військова з позивним «Рись» каже: головне — не брехати собі й не жити зі соромом.
Історію бійчині розвідвзводу FLAMBERGE 2-го штурмового батальйону оприлюднили на сторінці 3-ї окремої штурмової бригади.
«Рись» прийшла до війська ще до створення Третьої штурмової. Спочатку готувалася як бойовий медик, бо хотіла бути максимально корисною безпосередньо на полі бою.
«Головна цінність моя — не брехати собі й робити так, щоб мені після цього не було соромно», — говорить вона.
У відео вона згадує історію своєї родини, розповідає про прабабусю, яку радянська влада розкуркулила й відправила до Сибіру.
За її словами, бабуся тоді вирішила з гумором пережити трагедію: надіслала чоловікові телеграму зі світлиною, де лежить у труні, щоб той не чекав її роками.
«Він зрозумів, що вона померла, почав нове життя. А вона через десять років сама пішки повернулась із Сибіру. Привіталася й пішла жити своє життя», — розповідає «Рись».
Окремо вона згадує Революцію Гідності — каже, тоді серед студентів панувало почуття братерства й готовності допомагати одне одному.
Після Майдану — піхота й бойова робота. За словами військової, її група брала участь у важких боях, де ворога «клацали» під час спроб прориву вздовж залізничного насипу.
«Наша група покришила двадцять під*рів мінімум», — згадує вона.
Каже, найцінніше, що дала їй війна, — люди поруч. І саме спогади про побратимів, які загинули, залишаться з нею назавжди.
«Час у піхоті, проведений із друзями, які загинули — це були найкращі спогади за все моє немаленьке життя», — каже бійчиня.
Водночас «Рись» каже: навіть перемога України не стане для неї днем абсолютної радості, адже війна вже забрала надто багато людей.
«Навіть день закінчення бойових дій не буде святом. Тому що дуже велика ціна — загиблі друзі, побратими й життя, які вже не повернути», — говорить військова.
Однією з небагатьох позитивних змін, які принесла ця війна, вона називає те, що Європа почала готуватися до реальної загрози з боку росії.
«Вони вже розуміють і готуються до того, що в них може бути така ж війна. Це можна назвати маленькою перемогою», — підсумувала військова.
