Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
В Україні «раптом» з полиць маркетів і навіть з ринків щезла кам’яна сіль. Звісно, завбачливі ґазди й підприємці, щойно врозумівши, що потужні російські обстріли Соледара, де розташований вітчизняний монополіст — підприємство «Артемсіль», — до добра не доведуть, вирішили: потрібно запастися найуживанішим людством мінералом. Проте й запаси, зроблені колись, почали закінчуватися. Згодом виник дефіцит, на який, по-перше, панічно відреагували покупці, створивши ажіотаж — тобто гіперпопит, яким, а це по-друге, скористалися спекулянти або ж підприємці, не зацікавлені в наполегливому пошуку прийнятної товарної альтернативи артемівській солі. Й ціна злетіла із 7-10 гривень за упаковку, до 50 і навіть 90 гривень.
Те, що ДП «Артемсіль» покриває приблизно 90 % ринку харчової солі в Україні — правда. Утім, через війну й бойові дії 2 тисячі працівників заводу евакуювалися, а залізничні колії — основну логістичну одиницю доставлення продукції — розбомбили рашисти. Але і правда ще в тім, що це не є настільки невирішуваною проблемою, як здається на перший погляд, коли зайти до супермаркету…
Отже, чи варто хвилюватись нашому населенню і звикати до несолоної дієти, що інколи буває корисною, адже у Центрі громадського здоров’я МОЗ України рекомендують споживати не більше ніж 5 г солі на добу загалом, і максимум 160 г на місяць. Тобто класичної 1,5 кг пачки «артемівської» одній людині мало б вистачити десь на 9 місяців. Але ж українці люблять добряче попоїсти, та ще й консервованим огірочком мало не щодня хрумкотіти. Отож-бо…
Профільні експерти ринку запевняють: ситуація є, але її катастрофічність більше надумана й ближчим часом все має владнатися — головне, аби українці поводилися культурно й не скуповували всю сіль, яка обов’язково з’явиться, тоннами. Сольового дефіциту у країні не має бути.
Про це заявив перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України, член Української ради бізнесу Михайло Непран, коментуючи ситуацію «Українському радіо». Він погоджується, що «артемівську» наразі дійсно не придбаєш у магазинах, однак є інша, доволі різноманітна, хоч і дорожча продукція. Та й склади із сіллю ще не настільки порожні.
Тим часом наші інші українські підприємства, які колись знали кращі часи, зараз знову активніше запрацювали. Зокрема, планується активізувати виробництво солі в Дрогобичі й Солотвині, що на Західній Україні. Тому причин ажіотажного попиту на сіль не існує.
Голова профспілки ДП «Артемсіль» Андрій Попов запевняє: підприємство обов’язково відновить роботу, щойно стануть прийнятні безпекові умови й відновиться залізничне сполучення. Тим паче, що критичних ушкоджень завод не зазнав, як і пласти солі, розташовані на глибині від 200 і більше метрів.
Наразі в Україну вже постачають кам’яну сіль із Данії, дорожчу нашої десь на 20 %, проте саме вона має покрити наявний дефіцит. Так, імпортна сіль незвична нашому споживачеві, бо в ній там додають багато різноманітних «корисних» домішок. Зазвичай вони і плюс доставка є чинником вищої ціни.
Наразі мережі супермаркетів — таких, як «Сільпо» і «АТБ» офіційно заявили про контрактування чималих поставок солі у свої магазини в усій Україні. Так, «Сільпо» декларує про поставки з-за кордону щонайменше 200 тонн цього мінералу. Також у «Fozzy Group» заявили, що вже у квітні вони почали співпрацю із одним з найстаріших підприємств у Європі — Дрогобицькою солеварнею на Львівщині. А в травні знайшли нових постачальників у Польщі, Румунії й Туреччині. Причому перші партії польської солі вже в Україні. Сіль з Румунії і Туреччини надійде на початку й у середині червня. А в «АТБ», як стверджує керівник з корпоративних комунікацій Сергій Демченко, сіль теж піде з-за кордону і буде дещо дорожчою через постачання суходолом, а не морем, адже порти заблоковані.
Схоже, що взагалі особливого товарного дефіциту наразі немає, звісно, окрім паливного. Та й кошти людям є де витрачати. Так, упродовж квітня й першої половини травня зросли обсяги безготівкових оплат покупок в мережах електроніки й побутової техніки та закладах харчування. Про це повідомляла пресслужба «Приватбанку». Поновлення обсягів безготівкових оплат зумовлене відновленням активності мікро- та малого бізнесу.
Отже, в Україні буде сіль, і хліб, і будуть люди…
@armyinformcomua
У соцмережі X (Twitter) поширюється відео з тимчасово окупованого Бердянська, на якому зафіксовано, як українських чоловіків під конвоєм примусово відправляють воювати на боці рф. Автори публікації наголосили: у разі окупації «відсидітися» не вдасться нікому.
Бійці 3-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК) 91-го окремого батальйону продемонстрували результати роботи своїх бомберів. Дрони методично знищують живу силу ворога, укриття та склади з боєприпасами.
Воїни 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади продовжують нищити окупантів на Харківщині. Бійці оприлюднили відео, на якому одним ударом поранено трьох росіян, спалено склад боєприпасів та ліквідовано загарбника влучанням «просто в лоба».
Наземний роботизований комплекс (НРК) «АРДАЛ» рятує життя та доставляє боєкомплект у Покровську, замінюючи звичайні автівки на небезпечних ділянках.
19 листопада 2025 року під час штурму наших позицій поблизу селища Котлине Покровського районі представники зс рф взяли в полон 5 військовослужбовців ЗСУ. Коли обеззброєні українські захисники лежали на землі обличчям донизу, один з окупантів відкрив по них прицільний вогонь з автомата, вбивши їх.
Уперше російський гелікоптер Мі-8 був збитий у повітрі «deep strike» дроном Сил спеціальних операцій.
від 20000 до 50000 грн
Дніпро
233 окремий батальйон 128 ОБр Сил ТрО
від 23500 до 53500 грн
Кам'янка-Бузька
Військова частина А4623
від 20000 до 50000 грн
Запоріжжя
Василівський РТЦК та СП
від 21000 до 51000 грн
Степанівка, Сумська область
Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…