Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Захопити український Крим рф планувала ще на початку 2000-х років, провокуючи конфлікт довкола острова Тузла. Саме тоді російські пропагандисти і розпочали інформаційну війну проти України, аби перевірити реакцію української влади, суспільства і міжнародної спільноти на потенційний територіальний конфлікт рф.
Довідково. Площа острова — близько 3,5 квадратних кілометрів (6,5 км завдовжки і близько 500 м завширшки). Розташований острів майже посередині Керченської протоки.Згідно з адміністративним поділом часів СРСР він належав до Кримської області, яка 1954 року увійшла до складу УРСР. Після проголошення Україною незалежності Тузла стала невід’ємною частиною суверенної території держави Україна.
Наприкінці вересня 2003 року рф розпочала провокацію щодо України, пов’язану з безпідставними необґрунтованими претензіями на острів Тузла. Судячи з усього, це була одна з перших спеціальних операцій російських спецслужб проти України, про які відносно добре відомо широкому загалу.
Коротко нагадаємо перебіг подій: 29 вересня 2003 року з боку території рф розпочалося жодним способом не узгоджене з українською стороною спорудження дамби через Керченську протоку до українського острова Тузла. Офіційною метою будівництва було з’єднати з Тузлою російський берег протоки в районі станиці Тамань Темрюцького району Краснодарського краю.
Справжня мета спорудження дамби до Тузли — вивчення реакції України і світу на зазіхання на територіальну цілісність України з боку рф
Справжня мета розпочатих робіт була іншою — на прикладі конфлікту довкола Тузли рф промацувала реакцію української держави і суспільства та міжнародної спільноти, а також відпрацьовувала механізми інформаційного супроводу. Росіяни вчилися і ретельно готувалися.
Активна фаза російсько-українського конфлікту довкола Тузли тривала з кінця вересня до кінця жовтня 2003 р. Під час неї російська сторона відпрацювала всі класичні стадії інформаційної спецоперації — приховування, ігнорування, заперечення, використання димової завіси і вигаданих приводів, перекладання відповідальності на місцеву владу в регіонах, використання езопової мови тощо.
Російська спецоперація навколо Тузли планувалася на найвищому політичному рівні
При цьому навіть побіжне вивчення інформації винятково з відкритих джерел не лишає сумнівів у плануванні і виконанні операції навколо Тузли на найвищому політичному рівні в рф. Показовим у цьому сенсі є найперший матеріал про конфлікт, оприлюднений у виданні федерального рівня — стаття «Россия прирастет косой Тузла», опублікована в «Комсомольской правде» 1 жовтня 2003 року.
Привертає увагу вже сам заголовок статті, в якому використано дієслово «прирастет». Завдяки йому назва матеріалу стає нейтральною, фокус уваги читача розмивається, а рф немов би і не виступає активним дієвцем — «прирастание» відбувається якось саме собою, без жодної активності з боку росії. Згодом ми побачимо сотні тисяч таких заголовків, якими рф буде маскувати свій напад на Україну 2014 року і широкомасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.
Російські ЗМІ почали використовувати езопову мову для опису конфлікту довкола Тузли
Також слід зазначити використання на позначення Тузли терміну «коса», хоча насправді, після потужного шторму 1925 року, Тузла давно вже стала островом. Згодом це також стане фірмовою візитівкою російської пропаганди — використання термінів-замінників, які не відповідають дійсності і маскують реальний стан справ.
Чесний заголовок статті мав би бути таким: «Россия планирует присоединить остров Тузла», де рф виступає активним актором, а Тузлу названо островом, яким вона і є насправді.
Спочатку російські журналісти припускались численних недоглядів, але швидко вчилися на власних помилках
Далі ж авторка статті Валєнтіна Артюхіна простодушно розкриває всі секрети будівництва. Виявляється, воно відбувається в авральному режимі, на нього зігнали техніку з усього Краснодарського краю, а серед робітників ширяться чутки про скорий приїзд на будівництво путіна і завдання робіт — приєднати Тузлу до території рф.
— Путин, говорят, на днях прилетит на Тамань, вот мы косу и сыпем, — высказывает предположение монтажник Юрий Гром. — Раньше здесь коса была, еще в советские времена, потом ее размыло, а в начале 90-х, после раздела СССР, оставшийся островок Украина себе приписала. Мысейчас восстановим то, что было, — к островку косу-то прифигачим. Вот и получится, что это уже российская территория: что к нашему берегу присоединено, то, значит, наше.
Показовою є і реакція керівників будівництва на пресу:
— Вы кто такие? — поднимает глаза от заваленного бумажками стола взлохмаченный мужчина. — Я представитель заказчика, а вы? Пресса? Кто вас сюда пустил? У нас режим чрезвычайной ситуации.
— А куда торопитесь? Почему 10 лет не чесались и только сейчас спохватились?
— Это провокация! — вместо ответа начинает орать мужчина. — Отберите у них фотоаппарат! Вызовите милицию! Выведите всех!
У 2003 році в рф ще існували традиції вільної журналістики, але невдовзі їх остаточно викоренили
У цілому зі статті видно, що традиції вільної журналістики викорінені ще не остаточно, преси і публічності російські чиновники все ще бояться, а самі журналісти пишуть все, як є, піклуючись про езопову мову хіба що в заголовках.
Збережеться ця тенденція й у наступній статті Валєнтіни Артюхової, присвяченій конфлікту довкола Тузли. Її було опубліковано в «Комсомольской правде» за два тижні після першої, 15 жовтня 2003 року. Цей матеріал має назву «Украина грозит России войной». Тобто, як можна побачити з назви, не рф провокує конфлікт, порушуючи міжнародно визнані кордони української держави, а саме Україна позиціонується як агресор щодо рф.
Перекладання відповідальності за конфлікт з агресора на жертву — характерна риса російської пропаганди
Містить ця друга стаття, зокрема, і такий пасаж:
«Российская сторона тем временем сообщила об истинной причине того, зачем насыпается коса. Согласно этой версии, все делается исключительно по просьбе местных жителей, чьи огороды на берегу стало подтапливать море. И уже сейчас, после восстановления лишь части косы, ситуация изменилась — теперь почти не подтапливает. А уж когда всю косу восстановят, никакие наводнения здесь будут не страшны».
Тобто причина будівництва вартістю мільярди рублів, яке організували авральному порядку — прохання місцевих мешканців, чиї городи підтоплює море? Цьому хтось може справді повірити?
Розмивання фокусу уваги читача і відверті маніпуляції – також почали з’являтися у російських ЗМІ вже 2003 року
Далі журналістка наводить слова місцевого російського посадовця:
— Мы не претендуем на чужие земли, а хотим сберечь то, на чем живем! — объясняет замглавы Темрюкскогорайона Александр Грищенко и добавляет, что морские волны сегодня размывают уникальный археологический музей под открытым небом, где каждое лето работают историки со всей страны. Оказывается, сейчас на поверхности лежит слой хазарских времен, а под ним еще можно раскопать византийский, если море не опередит людей. И вообще за последние 50 лет на Таманском полуострове под воду ушли два пионерлагеря и десятки хозпостроек.
Як бачимо, восени 2003 року російські ЗМІ ще тільки вчилися виступати інформаційним прикриттям агресивної політики рф щодо України і робили перші кроки на цьому шляху. Втім, навчання не було надто тривалим, вже за рік після того, під час Помаранчевої революції, російські пропагандисти хвацько відпрацьовували владні темники, не припускаючись жодних помилок чи недоглядів.
Антон Печерський
