Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Останнім часом все більше стає підтверджень використання рашистами техніки, яка давно застаріла і технічно, і морально. Головна мета таких махінацій — «підняття» бойового настрою минулими перемогами.
Так, навіть генеральний штаб путінських посіпак вже офіційно заявляє про використання таких старих броньованих консерв, як танк Т-62. Це справжнісінький мотлох, термін виготовлення якого від 1962 року! Вони старіші навіть за батьків рашистів та їхніх дідів, що їздили такими танками.
«За результатами втрат під час бойових дій ворог змушений знімати зі зберігання танки Т-62 для комплектування резервних батальйонних тактичних груп, що формуються для відправки в Україну» — Генеральний штаб ЗСУ
Невже все так погано із цими танками Т-62?
Так. Навіть дуже погано.
Якщо навіть подивитись на нову розробку танка Т-62М, що там додали елементи активного захисту та трохи змінили засоби зв’язку — все одно він залишився повністю застарілим танком-«шістдесятником». Його 115-міліметрова гармата залишилась такою ж, автомата заряджання немає, як і всіх можливих пристроїв нічного бачення чи тепловізора. Наприклад, російська 100-мм гармата з БМП-3 має кращий вигляд із керованими протитанковими снарядами, а разом з усіма оптичними можливостями башти — набагато переважає металеву консерву зі складів «ДХ».
Що ми маємо розуміти під такими діями рашистів?
- Ми настільки багато знищили їхньої техніки, що їм потрібно вводити в бій таке старовинне лахміття, як танк Т-62 і навіть Т-62М.
- Використання таких танків можливе лише задля утримання територій — блокпостів та невеликих населених пунктів. Головна танкова броня захистить лише від усього стрілецького озброєння.
- Рашисти зможуть використовувати такі пережитки лише для підтримки в операціях. І тільки піхотних.
- Відсутність сучасного озброєння для вогневого ураження наших танків, низький рівень бронювання, відсутність сучасних оптичних приладів та засобів зв’язку вказує на те, що Т-62 потрібен у бою як музейний експонат для підвищення бойового духу солдат, діди яких їздили в давнину до Чехословаччини та здобували там свої медалі на подушках.
«Мой дед воевал на таком танке, потому і я с ним пойду на Киев, известная машина, надежная» — вже жевріють думки російських солдатів, щоб поїхати у свою останню подорож мальовничими краєвидами України дорогою до Києва на танках Т-62.
В останню подорож.
