Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
АрміяInform вже писала про захоплені в боях рашистські БМП-3.
Про те, як саме вдалося захопити неушкодженою одну з таких бойових машин, нашому кореспонденту розповіли військовослужбовці одного з підрозділів Збройних Сил України.
— На одній із ділянок фронту наша група вийшла в розвідку. Ми ще з вечора чули гуркіт двигунів, тож треба було подивитись, що саме підтягують рашисти, — розповідають наші розвідники.
В умовах використання противником засобів РЕБ запускати наші БПЛА було ризиковано, тому розвідники вирушили пішки.
Ішли разом із саперами, бо було невідомо, що орки встигли «понаставити» в посадках. Але жодних розтяжок чи мін не виявили. Так пройшли декілька кілометрів. Ознак присутності ворога не було. Далі один із воїнів помітив свіжі сліди гусениць. Судячи з їхньої ширини, то була легка броня — або БМП, або МТ-ЛБ. Ішли дуже обережно, і незабаром побачили БМП-3 і ворожий екіпаж. Машина стояла біля напівзруйнованого будинку на околиці села.
Рашисти поводились на диво безпечно, вочевидь вважаючи, що наші військові десь далеко.
Біля самої БМП був один вартовий, інші щось куховарили на невеликому вогнищі.
Протитанкових засобів у наших воїнів із собою не було. Відбулась коротка нарада:
— Валимо всіх, а «беху» спалимо?
— Краще б хоч одного живим…
— Звичайно, краще… Тож, працюємо!
Розвідники рушили на зближення. Підійти непоміченими не вдалося, їх побачив вартовий. Довелось піти на вогневий контакт. Як розповів командир групи:
— Вийшла коротка, але «палка розмова». Після бою оглянули БМП, вона була абсолютно ціла, навіть боєкомплект майже повний. Палити її стало шкода, тому вирішили, що такий подарунок піхоті буде не зайвим. Порушувати режим радіомовчання не хотілося, але «отримати» від своїх NLAW-ом не хотілося ще більше. Коротко доповів, що знайшли малу коробочку, зараз привеземо.
Пройшлися селом, більше в ньому російських окупантів не було.
Далі була, як кажуть, справа техніки — зібрати зброю, документи, уважно оглянути нутрощі «бехи» на предмет наявності сюрпризів, завести її, доїхати до своїх.
На всяк випадок башту розвернули гарматою назад, та й поїхали до своїх.
Фото ілюстративне
