У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
У Бердичеві провели в останню путь загиблого на пекельному сході десантника Миколу Борисенка. На жаль, Бердичів попрощався навіки вже з десятками полеглих захисників, але цей похорон відрізнявся від інших. Адже відспівали загиблого воїна не вдома, не у православній церкві, як зазвичай, а у древній бердичівській фортеці — костелі Босих кармелітів. Адже Микола був не лише вірним римо-католицької церкви, а ще й служив у службі порядку костелу.
Старшому стрільцю одного з підрозділів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Миколі Борисенку було 40 років. Пів життя тому він відслужив строкову службу, працював на будівництвах в Україні та за кордоном. Кажуть, мав золоті руки, був винятково порядною людиною, люблячим чоловіком і батьком, вірним церкви та вірним другом.
З початком вторгнення рашистської орди Микола, який в армії здобув одразу кілька військово-облікових спеціальностей – водія та гранатометника, відразу добровольцем пішов захищати країну. Загинув десантник 9 травня під час оборонного бою поблизу с. Курулька Харківської області. Внаслідок артилерійського обстрілу наших позицій він дістав мінно-вибухову травму та множинні осколкові поранення, які виявилися несумісними з життям.
Поминальну Службу Божу за загиблим воїном отці Босі кармеліти звершили у верхньому храмі Всеукраїнського санктуарію Матері Божої святого Скапулярія у Бердичеві. До спільної молитви долучилися ті, хто знав, поважав і любив Миколу Борисенка.
— Ми зібралися, щоб подякувати нашому брату Миколі за його життя, яке він віддав за кожного з нас, щоб ми, наші діти й онуки могли жити щасливо й мирно у нашій Батьківщині, — звернувся до всіх настоятель Бердичівського санктуарію отець Віталій Козак. — І тому ми називаємо його Героєм. Свобода, на жаль, дається дорогою ціною. Важливо, щоб це мало значення для кожного з нас, важливо знати й пам’ятати це!
А отець Олександр Карчаєв пригадав, як перед тим, як піти воювати, Микола Борисенко прийшов до храму і став перед іконою Божої Матері.
— Він відчував потребу йти боронити Батьківщину і попросив благословення на її захист. З собою взяв маленьке Євангеліє…
Церемонія прощання із загиблим захисником України відбулась у гарнізонному Будинку офіцерів. Сюди прийшли, крім рідних та близьких воїна, його побратими, військовослужбовці гарнізону, представники місцевої влади, його вчителі, викладачі, однокласники, друзі та просто небайдужі містяни.
— Серце переповнюють біль і ненависть до ворога, що прийшов із війною, яка забирає життя наших синів, — сказав під час траурного мітингу міський голова Бердичева Сергій Орлюк. — Наша сила в єднанні — і в горі, і в радості — наша міць у згуртованості, силі духу та вірі.
А військовий капелан отець Іван Цихуляк закликав усіх гідно робити справу, кожен на своєму місці, як роблять це наші воїни, захищаючи рідну землю.
— Історія нації не буде повною без митців і науковців, історія народу не буде повною без сторінок про тих, хто освятив свободу кров’ю та життям. У нас є кому будувати і захищати славу України. І кожний, кого ми ховаємо, в пам’яті…
Поховали Героя з почестями на військовому секторі міського кладовища.
Фото РіО Бердичів
