До ініціативи наразі долучилися понад 100 військових частин Сил оборони України, які вже знищили понад 17 000 розвідувальних та ударних…
Наприкінці червня у Мадриді повинен відбутися саміт НАТО. Одним з головних підсумків цього саміту має бути схвалення нової Стратегічної концепції НАТО, яка визначатиме розвиток Альянсу до 2030 року.
Тут потрібно згадати, що чинна Стратегічна концепція, за якої функціонує і розвивається Альянс, була ухвалена ще в листопаді 2010 року на саміті в Лісабоні. Загалом цей документ можна закривати відразу після аналізу безпекової ситуації. Цитую: «Сьогодні в євроатлантичному регіоні встановлено мир, і загроза умовного нападу на території НАТО є низькою. Це історичний успіх для політики надійної оборони, євроатлантичної інтеграції і активного партнерства, якою керувалася НАТО більш ніж пів віку».
Що ж до побудови відносин з росією, то просто наведу кілька фраз: «співробітництво НАТО — Росії є стратегічно важливим», «відносини НАТО — Росія ґрунтуються на цілях, принципах і зобов’язаннях Основоположного акта НАТО — Росія та Римської декларації, особливо щодо поваги демократичних цінностей і суверенітету, незалежності і територіальної цілісності всіх держав євроатлантичного простору».
Іншими словами, про цей документ потрібно було забувати ще у 2014 році, після нападу росії на Україну. Натомість Альянс продовжив базувати свою діяльність увесь цей кризовий період на основі принципів старої Стратегічної концепції. Щоправда, ця концепція час від часу «оживала» ініціативами на потребу часу, на кшталт передової присутності НАТО на Східному фланзі, ухваленої на Варшавському саміті у 2016 році, але в цілому все було «тихо» і «мирно».
Навесні 2020 року генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг оголосив про створення групи експертів для розроблення Стратегічної концепції НАТО-2030 (NATO reflection process) і вже 25 листопада 2020 року експерти групи оприлюднили доповідь під назвою «НАТО 2030: об’єднані для нової ери» («NATO 2030: United For A New Era»).
У цій доповіді росія вже згадується серед викликів та загроз для Альянсу: «ревізіоністська політика Російської Федерації, яка реалізується через дестабілізацію країн євроатлантичного регіону, підтримку популістських рухів, використання засобів інформаційної війни, нарощування військової могутності (включно з подальшою інтенсивною мілітаризацією окупованого Криму, Калінінградського ексклаву, збільшенню військової присутності в Арктиці)».
Вочевидь, що після широкомасштабного вторгнення росії в Україну формулювання щодо статусу рф має змінитися на більш конкретне. Принаймні до цього йде. Так, Bloomberg, посилаючись на своє джерело в Альянсі повідомляє, що НАТО у новому стратегічному документі позначить Росію як «безпосередню загрозу».
Чому надважливо принципово визначитися з тим, яку роль має росія для НАТО? По-перше, тому що сама росія вже давно призначила Альянс на роль головного ворога. Про це відкрито говорять на російських федеральних каналах всі — від посадовців до пропагандистів.
По-друге, меседж «росія=загроза» має чітко сформуватися в політичній свідомості всього цивілізованого світу, щоб надалі не виникало навіть спроби лобіювати ті чи інші путінські забаганки для задоволення його імперських «хатєлок».
І по-третє, важливо конкретизувати роль росії як світового агресора, який становить загрозу країнам (в тому числі країнам-членам НАТО) саме тому, що Стратегічна концепція, яка буде прийнята в Мадриді, визначатиме розвиток НАТО на найближче десятиріччя. Отже, формула «росія=загроза» має стати дороговказом на перспективу.
