Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Чим унікальний український народ? Перелічувати можна неймовірно довго, бо формування нашої унікальності відбувалося протягом багатьох віків. Однак є дві риси, які не тільки відрізняють нас від інших, а й возвеличують. Це — людяність та єдність.
З початком військової агресії рф проти України у 2014 році в нашій країні з’явилося безліч волонтерських рухів та організацій, більшість з яких за роки війни зазнали значного розвитку. Як-от на Закарпатті, у невеличкому місті Виноградів, де Михайло Роман (місцевий депутат та волонтер), об’єднавшись з невеличкою групою однодумців, створив «Рух підтримки Закарпатських військових — Виноградів». Сконцентровані на підтримці захисників України, вони ні на день не припиняли свою діяльність, а з початку повномасштабного вторгнення надають підтримку не тільки військовим, а й вимушеним переселенцям.
Наприкінці лютого 2022-го, коли до Виноградова почали прибувати перші вимушені переселенці з південних, східних та центральних областей України, був створений волонтерський штаб «Паляниця». Людмила Сворань — координатор штабу, волонтер та, крім цього, ще й директор громадської організації «Я чую з кохлеар», своєю чарівністю та ентузіазмом досягла величезного визнання серед закордонних і місцевих волонтерів. Її тендітні жіночі руки, у буквальному сенсі цього слова, допомагають гуманітарній допомозі перетнути кордон. Вона майже щоранку виїжджає в сусідню Угорщину та перевантажує на автомобілі штабу гуманітарні вантажі з різних країн, а також здійснює процедуру їх оформлення для завезення в Україну.
Колектив штабу згуртував людей різних професій: від вихователів дитячого садочка до будівників та підприємців, є в ньому й вимушені переселенці, що вирішили зробити свій внесок у цю справу. Всі вони несуть добро та з гордістю називають себе волонтерами!
Одразу після створення штаб «Паляниця» прибув на прикордонний пункт пропуску між Україною та Угорщиною — «Вілок». Вони допомагали людям перейти кордон, годували та обігрівали дітей і дорослих, а паралельно відкрили у Виноградові волонтерський склад. На початку своєї роботи волонтери не мали майже нічого — всі продукти, речі першої необхідності, засоби особистої гігієни приносили місцеві.
Так, місцева жителька поважного віку принесла до волонтерського штабу декілька кілограмів круп, олію та цукор. Це все, що в неї було, але вона готова була віддати останнє, аби допомогти тим, хто цього потребує.
Молода дівчина, яка вдень працює на швейній фабриці — вночі шиє подушки. Не задарма — за щасливі очі людей, які їх отримують. У школах та будинках культури люди збираються, щоб плести маскувальні сітки. І зав’язуючи кожну зелену стрічку, промовляють молитви за наших військових. Шиючи балаклави, рукавиці, розвантажувачі для бронежилетів — вкладають турботу і щиру дяку, а виготовляючи захисні пластини — просять Бога, щоб Герої України поверталися живими.
Наразі до штабу вже доправляють допомогу від наших закордонних друзів: зі Словаччини, Польщі, Румунії, Австрії, Іспанії, Чехії, Угорщини та США. Завдяки підтримці вище перелічених країн волонтери міста Виноградів можуть забезпечувати тимчасово переміщених осіб триразовим харчуванням, постільною білизною, одягом, засобами гігієни та ліками.
Завдяки роботі складової штабу — «Руху підтримки Закарпатських військових — Виноградів» отримати допомогу тут можуть також і військовослужбовці, які боронять нашу країну на передовій або готуються туди виїжджати. Нашим захисникам вже передано реанімобілі, квадрокоптери, тепловізори, біноклі, військову форму та взуття, тактичні окуляри, спальні мішки, дощовики, газові грілки, аптечки, рації тощо. Все це береже життя та здоров’я наших воїнів та наближує Перемогу!
За всі добрі справи хочеться подякувати молоді, студентам, медикам, освітянам, волонтерам, пенсіонерам, благодійникам, підприємцям, всім тим, хто докладає чимало зусиль для допомоги фронту. Всі ці люди працюють задля нашої спільної перемоги над країною, яка не має такого єдиного та щирого народу, а отже, не має ніяких шансів. Це буде наша спільна перемога!
