Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
В день свого професійного свята фахівці Національного музею історії України у Другій світовій війні провели кілька десятків екскурсій по залам нової експозиції, створеної за матеріалами останнього етапу російської агресії проти України. Про це повідомляє Генеральний штаб України.
Речові пам’ятки, зібрані в містах і селах довкола Києва, стали основою виставки, яка отримала назву «Україна. Розп’яття».
Нашим гідом став генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук. Працівники музею розповідають, що з початку березня він особисто збирав речові докази злочинів росіян проти громадян України, випрошував у військових та цивільних речі, які б найповніше показували суть поточних подій та розмах трагедії.
Перший розділ експозиції – «Орда» – зустрічає відвідувачів величезною «червоною зіркою», викладеною із взуття окупантів. Як не дивно, росіяни за першої ж можливості перевзувалися в українські «Талани» та перевдягалися у наш «піксель»: як зізнавалися російські полонені, українське обмундирування в рази краще за те лахміття, в якому їх пригнали сюди і змусили два місяці сидіти коло нашого кордону. За «зіркою» – музейні вітрини, зроблені з контейнерів від «БУКів»: ось так смертоносне залізо перетворюється на підставку для експонування доказів мерзотності його власників. Під склом розкладено одяг російських загарбників, танковий та авіаційний шоломи, армійські наплічники й шеврони військових частин, що брали участь в нападі на українські міста і села.
З особливою гордістю директор музею демонструє найдорожчий для нього експонат: карту бойових дій російської орди, захоплену українськими військовими під час звільнення наших земель від рашистської навали. «Карту мені передав особисто Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний», – наголошує Юрій Костянтинович. «З перших днів відбиття російської агресії Валерій Федорович прихильно поставився до нашого прохання щодо збору артефактів, особисто передав до музею кілька дуже цінних експонатів, які ми ніколи не змогли б отримати звичайним шляхом. На цій карті позначено деталі розробленої російськими генералами операції з захоплення України, починаючи з Києва. Але мужність українських військових та бойовий досвід командирів українського війська вщент поламали грандіозні плани «бункерного діда» і показали, чого варті вихваляння так званої «второй армии мира».
Головний експонат цього залу – опудало окупанта – було знято зі стовпа коло одного з блокпостів. Тепер «окупант», насаджений на вила, наочно демонструє дуте «вєлічіє» пихатих загарбників.
Представлено тут також «меню» окупантів: щі у скляних трьохлітрових бутлях, розсольник, сухпаї… Від одного погляду на цю бліду «болтушку» з позеленілої води та кислої капусти апетит щезає надовго. Очевидно, що й самі росіяни не надто квапилися смакувати свій національний продукт, бо невідкритих бутлів з цією умовно їстівною «їжею» після них було знайдено безліч.
Наступний зал – «гостинці», з якими російські мерзотники завітали на нашу землю: хвостовики ракет, величезна кількість тубусів від ПТУРів та інших видів озброєння, осколки мін та артилерійських снарядів… Є тут і частина від «БУКу» – такого самого, як і той, що став причиною загибелі кількасот людей на малайзійському «Боїнгу» у небі Донбасу. І кругом – розбиті й спалені віконниці, поламані двері, пошкоджені лави і паркани міських парків Бучі, Бородянки, Гостомеля, Ворзеля, Ірпеня…
Приділивши частину уваги решткам армії агресора, переходимо до другої частини експозиції: «Український простір». Крізь пробиті осколками російських снарядів металеві ворота одного з церковних храмів, привезені сюди з розбитого росіянами села Перемога Баришівського району, ми потрапляємо в зал нашої віри і надії на перемогу. В центрі залу, під напівзгорілим куполом храму, зібрані ікони, підсвічники, фрагменти церковного богослужебного майна. Спалена ікона Божої матері з села Лук’янівка Броварського району намальована на металі – і вона дивовижно перегукується з обвугленою іконою з міста Батурин, так само спаленого вщент тим самим агресором. «За чотириста років у свідомості російських мерзотників нічого не змінилося», – скрушно зауважує директор музею.
Спалені рештки краєзнавчого музею; загублені дітьми іграшки; фрагменти виламаних стін та продірявлених дахів – це все, що лишилося від щасливого мирного життя мешканців Київщини, цинічно обірваного російським агресором 24 лютого цього року. Біль і скорботу від цих німих свідків тисяч знівечених життів врівноважують фрагменти російського гелікоптера, збитого українськими військовими в небі над Україною. Відео збиття саме цього хижака доповнює картину і показує: ми вміємо захистити своїх.
Особливим місцем стала експозиція, в якій скрупульозно відтворено побут у бомбосховищі. Кілька тисяч фотознімків зробили працівники музею у одному із сховищ Гостомеля, де півтори сотні людей, в тому числі маленькі діти і навіть шестеро немовлят, два місяці ховалися від рашистських вбивць. Тут вони жили і спали, тут їли і готували їжу. Тут діти бавилися і малювали свої малюнки, наповнені жахами війни й тугою за мирним світом. Облаштовувачам цих кімнат вдалося з разючою точністю передати не тільки обстановку подібних укриттів, але й відтворити освітлення, запахи, атмосферу страху смерті й надії на порятунок, що панували в тисячах подібних підземель по всій Київщині, Сумщині, Чернігівщині… «Люди, які приходять сюди, перш за все питають: а це у вас справді музейна експозиція – чи ви самі тут жили під час обстрілів? Ті, хто пережив дні і ночі в подібних укриттях, кажуть, що відчувають тут те саме, що відчували протягом двох місяців поневірянь у станціях метро та підвалах своїх багатоповерхівок», – розповідає наш гід.
Юрій Костянтинович зупиняється біля таблички, наклеєної скотчем на дверях бомбосховища. «Бачите? Мешканці одного з бомбосховищ, з якого ми взяли цей вирваний з зошита листок, написали українською, російською і англійською: «Тут живуть цивільні люди». Але припустилися помилки в англійській версії, тому для англомовних цей напис звучить як «Тут живуть ЦИВІЛІЗОВАНІ люди».
З огляду на те, що ми бачили в захоплених росіянами квартирах, які вони перетворили на звичний московитам брудний барліг, українці дійсно зуміли навіть під обстрілами організувати для себе життя, достойне цивілізованих людей», – зазначає директор музею.
– ЦЕ ПЕРША ЕКСПОЗИЦІЯ, ПРИСВЯЧЕНА ДАНОМУ ЕТАПУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ?
– Ні. Перша була створена ще на початку березня: вже тоді ми з фотографом музею їздили по місцям, де відбулись поточні події і знімали все, що бачили. Звісно, така робота була пов’язана з величезним ризиком, тому ми виконували її у супроводі представників силових структур: поліції, СБУ, ТРО, ЗСУ. Тісно співпрацювали з командирами бригад і батальйонів. Висловлюємо величезну вдячність всім, хто допомагав збирати і опрацьовувати матеріал! Особлива подяка генералу Залужному та іншим представникам військового керівництва: більшість цінних з історичної точки зору предметів були передані нам згідно їх особистого розпорядження.
– МУЗЕЙ ВІДКРИТИЙ ДЛЯ ВСІХ ВІДВІДУВАЧІВ?
– Так. З 8 травня, коли була відкрита експозиція, його відвідали близько півтори тисячі осіб. Чекаємо на вас щодня з 10.00 до 18.30.
– ВИСТАВКА БУДЕ ЕКСПОНУВАТИСЯ ТІЛЬКИ УКРАЇНСЬКОМУ ГЛЯДАЧЕВІ?
– Ця – так. Але вже з березня ми проводимо пересувні фотовиставки в країнах Європи, знайомлячи мешканців інших країн з тим, що приносить з собою так званий «русский мир» і чому його ні в якому разі не можна пускати до своїх домівок. Наша фотовиставка “Київ: репортаж одного дня. 8 березня 2022 р.” містить 44 фотографії, що відображають реалії 13-го дня російсько-української війни в столиці України. Перегороджені блокпостами й барикадами вулиці Києва, постаті захисників, які боронили місто від російських загарбників, понівечені війною будинки, біженці в бомбосховищах та порожні вулиці міста під час повітряної тривоги… Станом на 18 травня виставка була презентована у чотирьох країнах світу: з 23 березня – у Всесвітньому центрі миру, свободи і прав людини у місті Верден (Франція); з 4 квітня – у Міжнародному центрі миру на острові Чеджудо (Республіка Корея); з 11 квітня – на центральній площі міста Мангайм (федеральна земля Баден-Вюртемберг, Німеччина); з 14 квітня – на центральній площі міста Цетинє (Чорногорія). Найближчим часом очікується презентація даного проєкту в низці країн Європи. Виставка “Дивись! Маріуполь!” незабаром відбудеться в Туреччині та Польщі. Тобто, її зможуть відвідати як європейці, так і громадяни України, що перебувають зараз в Європі як біженці.
– ЯКІ ВАШІ НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ?
– Створити експозицію по обороні Чернігова, Сумщини, Харкова, Херсона, Маріуполя… Як тільки звідти буде витіснено російського агресора і військові дозволять нам працювати там, ми розпочнемо роботу в цих містах.
