Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Село Мізяків Калинівського району Вінниччини простилося зі своїм загиблим уродженцем 38-річним Олексієм Кобилянським. Чоловік пішов добровольцем захищати рідну землю від рашистських загарбників, був гранатометником. Загинув солдат 3 травня в бою у Донецькій області. Вдовою залишилася дружина, сиротами — двійко донечок.
Напередодні, коли тіло Олексія привезли до рідного села, земляки утворили для нього живий коридор, віддаючи шану воїнові, який віддав своє життя за волю та незалежність України.
Односельці кажуть, що такого велелюдного зібрання Мізяків не пам’ятає давно — аби попрощатися із загиблим захисником, прийшли кількасот людей.
Під час скорботних промов на цвинтарі від гіркоти втрати та від горя, яке принесли російські загарбники на українську землю, мало хто стримував сльози.
Поховали Олексія Кобилянського з військовими почестями — як справжнього захисника рідної землі.
Підготував Олексій Тригуб,
Фото: Калинівка Сіty
