Розпочавши службу Україні на посаді командира 1-го Волинського корпусу Армії УНР фаховий військовий зріс до служби у Генеральному штабі Дієвої Армії, а в підсумку обійняв посаду Військового…
Можна сказати, що до війни колишній вчитель, а нині командир-тероборонівець Ігор Білецький був готовий. Викладав у школі трудове навчання та предмет «Захист Вітчизни», керував випускним класом, а в позаурочний час проводив тренінги з базової підтримки життя та надання домедичної підготовки. Ще у 2018 році, коли в Україні почали створювати підрозділи територіальної оборони, він підписав контракт та постійно брав участь у зборах оперативного резерву. Чоловік неодноразово був відзначений військовим командуванням за патріотичне виховання молоді, а у 2019-му став лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Учитель року».
— Хоча я постійно навчався та тренувався, проте напад росії став усе ж таки для мене несподіванкою, — розповідає Ігор. — Вранці 24 лютого мене розбудили страшні слова, що пролунали з вуст коханої дружини: «ВІЙНА!». Кілька хвилин приходив до тями, потім почали збирати речі.
Того ранку Ігор зробив все, щоб його сім’я покинула атакований ракетними ударами Чернігів та виїхала у безпечне місце. Потім, не гаючи часу, пішов до військкомату. Цього ж дня отримав зброю та став до лав Збройних Сил України.
Бійці підрозділу під командуванням Білецького стримували війська агресора на околицях Чернігова та завдавали нищівних ударів у відповідь. Під час бомбардувань та ворожого мінометного вогню, ризикуючи власним життям, вони евакуйовували поранених людей.
Як пригадує воїн, 16 березня, коли в місті розстріляли людей у черзі за хлібом, він разом із побратимами були поряд і одними з перших прийшли на допомогу.
— Хоч нині місто потроху повертається до мирного життя, ми продовжуємо нарощувати свої бойові вміння, — говорить колишній вчитель. — Якщо ворог спробує ступити ще раз на чернігівську землю, в нього точно нічого не вийде.
Ігор Білецький щиро вірить в нашу перемогу. Вірить в те, що вона буде вже скоро:
У школі разом з одинадцятикласниками ми готувалися до випускного балу. Я знаю — ми його обов’язково відсвяткуємо! Дівчата вдягнуть гарні сукні, а хлопці — елегантні костюми. Щиро сподіваюся побачити всіх своїх дітей живими й здоровими.
Фото та відео авторів
