Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Складно дуже стисло описати внесок вояків Української повстанської армії в перемогу над нацистами у Другій світовій війні. Та і чи варто це робити, аби не переписувати заново численні історичні монографії, яких повно є в широкому доступі.
Вояки-патріоти України, самостійники та відчайдухи відзначились не лише в національній, але й у світовій історії. Про що ще раз нагадати? Про бій під Гурбами, де менш численне угруповання повстанців намолотило за три доби понад дві тисячі особового складу НКВСників? Та сотні інших не менш вдалих бойових операцій проти ворога, що чисельно переважав?
Про те, що партизанську тактику українських повстанців визнано академічно унікальною та гідною вивчення у військових академіях США?
Чи про культурний фронт української боротьби? Знамениті на весь світ мальописи Ніла Хасевича, який повідомив світові, що український народ бореться із московсько-комуністичним та нацистсько-німецьким поневоленням? Зрештою, через сім із гаком десятиліть після завершення масштабної боротьби українських повстанців ми маємо в кожному з нас те, що було засіяне їхніми ділами й щиро скроплене кров’ю героїв — дух боротьби та ідею свободи!
І ці коріння глибоко проросли та дали свої паростки! Хочете підтверджень? Вони є: знаєте ж усі повстанську пісню «Лента за лентою»?! Свого часу її зробив відомою лідер популярного гурту «Плач Єремії» Тарас Чубай. І хоча в побуті її вважають суто народною, пісня має авторів — мелодію написав сотник УПА Василь Заставний на псевдо «Шершень», а слова поет-воїн, також сотник УПА, командир боївки СБ ОУН Микола Сороколіта на псевдо «Лютий», або ж «Люлька», уродженець одного із сіл Львівщини.
Історію створення слів цієї пісні ми дізналися від онука повстанського командира, також Миколи.
У 1944 році підлеглий Василю Заставному (псевдо «Шершень») самооборонний кущовий відділ, а також боївка служби безпеки Миколи Сорокаліта (псевдо «Лютий», «Люлька»), провели бій з підрозділом НКВС. Повстанцям стало відомо, що підрозділ НКВС чисельністю у 100 осіб мав намір передислокуватися з Нових Стрілищ у Вибранівку з метою блокування і знищення воїнів УПА. Сорокаліта вирішив не допустити здійснення цього наміру. Маючи лише десять осіб у боївці і стільки ж налічувалось у групі самооборони, їхня несподівана вечірня атака була настільки успішною, що ворог лише хаотично відстрілювався. У цьому бою вдало діяв юнак-кулеметник «Смерека», який уміло маневрував, обстрілюючи солдатів НКВС. Ця операція зірвала намір ворога, і під враженням від подвигу юнака-кулеметника, в умовах побуту в дев’ятницькому лісі біля Вибранівки та Чижич, влітку 1946 року народились рядки цієї пісні. На постою в лісі біля с. Дев’ятники Жидачівського району Микола Сорокаліта написав текст, до якого Василь Заставний підібрав мелодію.
Одним із перших випадків виконання цієї пісні зафіксовано 28 квітня 1945 року в бою біля с. Радванці Радехівського району Львівської області, коли кулеметник Антін Шарко (псевдо «Гірка») та його амуніційний (другий номер кулеметного розрахунку) Володимир Башко (псевдо «Цимрина») під час ворожих атак почали співати. Слова підхопили інші повстанці й відбили ворога, а відтак успішно прорвалися з оточення. Згодом «Гірка» за героїчну поставу в цьому бою, за підняття бойового духу піснею «Лента за лентою», а також за інші вчинки був нагороджений Срібним Хрестом бойової заслуги 2 класу.
Пісню співали у часи національного відродження кінця 1980-х — початку 1990-х років, Помаранчевої революції.
З 2014 року, у часи російської агресії проти України, її співали українські вояки. Так, бійці батальйону Нацгвардії імені Героя України генерала Сергія Кульчицького вперше почали її співати на сучасний лад: «О лента за лентою, набої подавай, український вояче, в бою не відступай».
Онук героя-повстанця Микола Сорокаліта — учасник бойових дій АТО/ООС, воював у складі артилерійського підрозділу Сухопутних військ. Правнук вояка УПА та син пана Миколи — Олександр — також професійний солдат, учасник російсько-української війни.
Нині Микола Сорокаліта знову повернувся до лав війська та служить в одному з підрозділів Сил територіальної оборони ЗС України. Наголошує, що захищати Україну — то на генетичному рівні! Від славних вояків УПА справа перейшла до онуків та правнуків. І ми обов’язково цього разу здолаємо московську гниду, підіймемо нашу червону калину, Україну — розвеселимо!
Ну а поки що, робимо всі гуртом солдатську роботу: «Лента за лентою — набої подавай! Український вояче, в бою не відступай»!
Фото з мережі інтернет,
Відео автора
