Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Над вибором подальшого профілю навчання 15-річний Сашко не розмірковував. Отримав свідоцтво про здобуття базової середньої освіти та подав документи на вступ до Коледжу морського і річкового флоту Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Сагайдачного. Спеціалізацію обрав досить цікаву й пізнавальну – «судноводіння на морських і річкових шляхах».
Упродовж чотирьох років Олександр уважно та завзято вивчав теорію та будову судна, навігацію, метеорологію, океанографію та низку інших загальних і професійних дисциплін. Добре усвідомив як методи водіння суден під час його прямування у визначене місце, так і вибір найбезпечнішого шляху за відповідним водним маршрутом. А після закінчення коледжу замість праці на суднах під іноземним прапором обрав шлях військового та Військово-морський прапор України.
Олександр Мельниченко навчався у виші імені Сагайдачного. На фрегаті з символічною назвою «Гетьман Сагайдачний» улітку 2014-го він і розпочав свою практичну матроську службу.
Час вже був тоді досить важкий. Крим тимчасово окупували російські загарбники, «Гетьман Сагайдачний» змінив своє місце базування з Севастопольської бухти на Одеську гавань, на сході нашої країни вже тривала війна… У таку мить не кожний наважився би одягнути однострій. Не кожний, але не Сашко. «Що я з іншого тіста? Інші служать, і я піду. Чим я гірше за них, тим більш, коли країна в небезпеці», – так міркував нинішній головний корабельний старшина Олександр Мельниченко, вирушаючи з рідного міста Боярки до Одеси на флагман вітчизняного флоту.
За кваліфікаційним рівнем підготовки відбір пройшов на успішно і був призначений на посаду старшого оператора гідроакустичного відділення корабля. Посада – відповідальна, завдання – бойові: виявлення шумових сигналів, надводних суден, торпед, підводних човнів. Офіцери хлопця помітили, його професійні здібності оцінили. І за три роки він був відряджений до Миколаєва на Курси лідерства базового рівня, з яких повернувся до свого ж відділення, але вже в ранзі його командира.
Ще три роки служби на «Гетьмані Сагайдачному»: походи, стрільби, навчання. Зокрема і міжнародні з підтримання безпеки в Чорноморському регіоні за участю інших флотів світу. Але рівень відповідальності у старшини Мельниченка вже був значно вище: він відповідав не тільки за себе, а й за своїх підлеглих.
Нині ж Олександр несе службу на іншому судні. І обсяг роботи та завдань у нього значно збільшився. Він – головний старшина корабля – мудрий радник, старший товариш і друг для старшин і матросів.
На підйом йому приходити не треба. Він завжди на кораблі, днює й ночує разом зі своїми корабельними побратимами. Добре вивчив їхні морально-ділові якості, сильні та слабкі сторони характеру.
– Кожна людина – це окрема особистість зі своїми думками, проблемами… До кожного необхідно мати свій підхід. Ми же знаходимося в колективі і тим більш у воєнний час, коли від дій кожного, від згуртованості всього екіпажу залежить наближення такої потрібної для всіх Перемоги над підступним російським ворогом. Тому дуже важливо не ображати, не пригнічувати людей за якісь невеличкі недоліки, а по-доброму поспілкуватися, надати пораду, як кажуть, налаштувати на робочий лад, – висловився з приводу методів роботи старшин з матросами головний корабельний старшина Олександр Мельниченко.
На його глибоке переконання, це один із ключових напрямків роботи старшинського корпусу. Інший напрямок – підтримання дисципліни, навчання підлеглих правильного використання зброї, підготовка командирів відділень, проведення занять за спеціальністю, тренування на бойових постах та систематичне відпрацювання дій щодо боротьби за живучість корабля, що у сукупності й дає позитивний результат.
Олександр стверджує, що на сучасному етапі розвитку сержантського корпусу молодшим командирам треба й надалі надавати більше повноважень з бойового навчання та виховання матросів. Але для цього флотський старшина має бути справжнім лідером, добре знати методи управління людьми, роботу в кризових ситуаціях, бути відкритим та доступним для підлеглих. Ось тоді підлеглі бачитимуть в людині справжнього командира, готового вести їх за собою.
Не погодитися з ним не можна. Адже старшинський (сержантський) корпус і реформується заради того, щоб молодший командир не просто носив погони з личками, а повною мірою відповідав перед офіцерами за навченість та морально-психологічний стан підпорядкованого особового складу, який, можливо, сьогодні або завтра належить вести за собою в бій.
…Ми поспілкувались з головним корабельним старшиною Мельниченком, і він звичним швидким армійським кроком піднявся на борт свого корабля. За розпорядком дня в нього сьогодні нарада зі старшинами команд та командирами відділень. Це теж дуже потрібний захід. Олександр добре розуміє їх, вони – його. І через таке порозуміння первинна командна корабельна ланка стає ще міцнішою, згуртованою, що своєю чергою позитивно відображається на покращенні мікроклімату в колективі. І якщо треба швидко вийти в море, матроси завжди напоготові йти за своїми командирами, яким вони довіряють і яких поважають! Їм необхідно лише вказати ціль, і завдання екіпажем корабля буде виконано на відмінно!
На знімку: головний корабельний старшина Андрій Мельниченко.
