Заступник начальника штабу 411-ї окремої бригади безпілотних систем СБС ЗСУ майор Ігор Завгородній розповів АрміяInform про становлення українських дронових військ, технологічну революцію…
Не встигло Українське суспільство усвідомити вбивства та катування росіянами мешканців Бучі й Ірпеня, як з новин ми дізнаємося про нові злочини російських окупантів. На звільнених територіях орки залишають після себе жахливі свідоцтва злочинів. Чому вони так діють, в чому причина жорстокості. Кореспонденти АрміяInform шукали відповіді у доктора історичних наук, декана історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Івана Патриляка.
— Є певне запитання щодо моделі поведінки російських військових, яка може черпати себе ще з часів Червоної армії, підрозділів МГБ. Коли підрозділ заходив під виглядом УПА і всіх, кого можна було вирізати, вирізали, кого можна було — ґвалтували, а потім казали: «єто не ми, єто Ванька сосєдский, єто УПА». Нині ми бачимо знову таку ж спробу після вбивств у Бучі, Ірпені сказати через ООН, що «коли ми туди прийшли, вже так було». Чи пов’язані ці моделі?
— Сучасна російська воєнна машина, сучасна російська пропагандистська машина є нічим іншим, як удосконаленою технічними засобами сталінською воєнно-політичною системою. Тобто у Сталіна не було інтернету, наприклад, у них є інтернет, у нього не було супутників, у них є супутники, у нього до 1949 року не було ядерної зброї, в них є ядерна зброя. Але в корені своєму нічого не змінилося.
Більшовизм свого часу стер навіть той невеликий наліт моралі, який був у Росії до так званої більшовицької революції. Він мораль знищив взагалі як таку. Що означає, якщо традиційна мораль знищена? Це сигнал до того, що можна брехати й говорити взагалі будь-що. Що можна користуватися принципом, квінтесенцію якого висловив дуже влучно Геббельс, що «народ настільки дурний», що йому треба тільки повторювати одні й ті ж самі гасла й «рано чи пізно він піде за одним із них». Будь-який тоталітарний режим боїться якоїсь альтернативної думки, крім своєї. Тому він свою насаджує, пригнічує всі інші інформаційні потоки.
Наприклад, коли совєти боролися з Українським визвольним підпіллям, їх більше лякав не стільки збройний потенціал підпілля, а скільки його інформаційний потенціал, скільки пропаганда, яку здійснювало підпілля. В 1950 році, через 5 років після закінчення Другої світової війни, тільки один волинський окружний провід продукував у рік видань загальним накладом пів мільйона штук: газет, листівок, книжок. І це на одну Волинську область. І це руйнувало монополію режиму на інформацію, змушувало людей мислити не так, як того хотіла Москва.
Методи, що вони практикували тоді, вони практикують і тепер. Їхня брехня — абсолютно абсурдна. Я не здивуюсь, якщо зайде батальйонно-тактична група й виріже кілька сіл, не дай Бог, десь у прикордонній зоні, й покажуть це все на весь світ, з раша тудей приїдуть і скажуть, що це злочини, які зробили Українські націоналісти чи там іще хтось.
Це абсолютно аморальні люди. Люди, для яких поняття правди й брехні не існує. І це радикально відрізняє т. зв. русскій мір від західної цивілізації. От чому на Заході так легко вести бізнес, домовлятись про якісь угоди тощо? Тому що західне суспільство принципового відрізняється від російського або постросійського, відрізняється тим, що там люди дотримуються слова. Тобто там можна обманути, але лише один раз. Більше ніхто з вами не буде мати справ. Є американське прислів’я: «якщо ти мене обманув перший раз — це тобі ганьба, але якщо я дався обманути другий раз, то вже мені ганьба». Відповідно, якщо тобі ганьба, ніхто з тобою не буде мати справу, бо ти обманув. А для Московщини обманювати є повсякденним явищем, є частиною їхнього повсякдення, їхньої, з дозволу сказати, культури.
— Прикриваючись брехнею вони стають катами? Але їх цього не вчать у школі?
— Дійсно, у школі не вчать. Принаймні прямо не вчать, але вчать опосередковано. Прославляючи і роблячи культ зі злочинного режиму Сталіна, який убивав не тільки засуджених, але навіть тих, хто потенційно міг бути небезпечним для більшовиків. Скажімо, в 1939 році совєцька система практикувала масові вбивства під час відступу. Це, мабуть, єдиний у світі режим і держава, яка наказувала, якщо не можна евакуювати тюрму — всіх вбити. Ще слідство не пройшло, люди не засуджені, але їх страчують як «потенційно ворожих».
Ба більше, я тривалий час вважав, що ця інструкція була тільки на 1939-41 рр., поки не побачив документ за 1946 рік. Один з районних центрів Тернопільщини захопили повстанці й була загроза, що вони захоплять тюрму, будинок НКВД-МВД, де був ізолятор тимчасового утримання. Там відбувся бій протягом кількох годин за будинок, повстанці його взяти не змогли й відступили. І от начальник відділку внутрішніх справ потім пише звіт у Київ. І він пише, що першим ділом «ми, згідно з інструкцією, вбили всіх, хто був у СІЗО». А може людина курку якусь вкрала або в комсомол не хотіла вступати? Їх усіх за це вбили, бо була загроза втрати контролю над будинком. Тобто вони всіх вбили, хто був у них у підвалах. Щоб у разі якщо їх виб’ють з цього будинку, не визволили тих людей, що були там. Я не здивуюсь, якщо ця інструкція десь у росії діє до цього часу.
У 1939 році, коли Бандера й інші ОУНівці, які були на довічному ув’язненні в Польщі, коли німці почали бомбити тюрми, поляки просто повідкривали в’язниці, охорона повтікала й усі люди, в’язні розійшлися. А тут в’язнів перед тим, як втекти, охоронці вбивали. Де не могли, кидали просто гранати в камери. За різними оцінками від 10 до 20 тис. людей за кілька днів просто було перебито в жорстокий спосіб.
Проте якщо ми глянемо навіть на Київ у лютому 1918 року. Червона гвардія вступає в Київ і тут зразу відбувається бійня, за різними оцінками, знову ж таки від 2 до 5 тисяч людей вбито, за місяць. Тобто в Києві було те, що ми сьогодні побачили в Бучі й в Ірпені. Вони ж нічого нового не вигадують.
За період Радянського союзу на території України більшовики масово вбивали тих, кого вважали класово ворожими: 1918-1919 роки — масові вбивства в Києві, Катеринославі (нинішньому Дніпрі), Харкові, Одесі, 1920 рік — Крим, 1937-1938 роки — тільки через розстріли, за різними оцінками, вбили 700-800 тис. людей.
Голодом заморили: 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 рр. — щонайменше 10 млн людей. Ніхто порахувати досі точно не може.
Ми просто собі як суспільство ще цього не усвідомили, наскільки дика ця була система. І от нині в сучасній росії ця система ставиться на п’єдестал.
Так що ж ми хочемо після цього, щоб суспільство, виховане на таких ідеалах, поводилося якось інакше? Вони ж виховані на ідеалах цих НКВДистів. Вони ж не виховані на ідеалах Сахарова, вони ж не виховані на ідеалах тих, хто чинив опір усьому цьому, якихось дисидентів. Вони ж виховані на ідеалах катів, а не на ідеалах жертв.
А якщо для тебе ідеал кат, то що ти прагнеш? Ти прагнеш сам стати катом.
Вони прийшли і вони стають катами. Вони вважають, що вони мають право катувати. Бо наші люди, в їхньому розумінні — це нелюди. Не сприймають їхньої всієї цієї системи та брехні, просто не хочуть жити в росії, не міняючи місця прописки, умовно. Ми просто хочемо залишитися самими собою.
Ми різні, ми говоримо різними мовами, молимося в різних церквах, але ми не хочемо, щоб хтось приходив і вказував, як нам жити. Ми можемо пересваритися, ми можемо вибирати політиків, виганяти їх потім, перевибирати їх знову, проклинати. Бути недосконалими. Але в нас фундаментальне бажання, що ніхто не має права заборонити нам бути такими, як ми хочемо.
— Але чому вони так роблять?
— А вони хочуть «ощасливити» нас, зробити нас такими, як вони. І вони не розуміють, чому ми не хочемо «щасливитися». У більшовиків був такий лозунг: «железной рукой загоним общество к счастью». Вони цей лозунг нині втілюють. Вони намагаються залізною рукою загнати нас до свого «щастя». А ми не хочемо до вашого щастя. Дайте нам наш спокій. Ми самі будемо щасливі, нещасливі, це вже така справа. Але не диктуйте нам, не кажіть, як нам поводитися. Заберіться з нашої землі, займайтеся собою.
Ми ж не вказуємо вам, яку дорогу будувати в Тюмені? Чи як вам правильно проводити вибори? Як вам славити царя чи Путіна? Тобто ми цього вам не вказуємо, робіть, що хочете. Та дайте нам спокій.
Але вони цього не розуміють. Вони хочуть далі домінувати над усіма територіями, які колись перебували в російській імперії. І це усвідомлюють дуже чітко у Балтійських країнах, у тій же Польщі, що для них це лише початок. Якщо не зупинити, як то кажуть, звіра, що відчув смак людської крові, то звір буде далі й далі вбивати. І якщо посилатися, що у них ядерна зброя й що ж можемо зробити, то вони завтра вторгнуться у будь-яку країну, вони виріжуть будь-яке містечко, зруйнують будь-яку столицю.
— Дякуємо за розмову!
