Правоохоронці встановили особу громадянина та притягли його до відповідальності, а суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією особистого «Iphone 8»,…
Нещодавно ми доводили, чому росія — це нацистська держава. Але, попри всі схожості у побудові ідеології, пропаганди та державного устрою між московією та нацистською Німеччиною є багато факторів, що відрізняють ці два політичні устрої. Насамперед це економічні, військові та соціальні, які у мордора, м’яко скажімо, не дотягують до рівня «тисячолітнього рейху». Тут ми розглянули перші два фактори та продовжуємо вивчати наступні.
Фактор третій: міжнародні відносини
Гітлер грамотно вів дипломатичні відносини. Рейх зміг обзавестися великою кількістю союзників. У якийсь момент на боці Німеччини було більше країн, ніж тих, хто їй протистояв.
Так, Третій рейх і Японська імперія створили військово-політичний союз Берліна і Токіо, підписавши у 1936 році «Антикомінтернівський пакт», який закріплював військово-політичну та економічну співпрацю між країнами.
За три роки, в 1939-му, гітлерівська Німеччина і Королівство Італія підписали «Сталевий пакт». І, нарешті, 1940 року всі три країни об’єдналися «Берлінським пактом», який зміцнив їхні стосунки та союзницькі зобов’язання. Таким чином виник військово-політичний блок країн «осі»: Берлін — Рим — Токіо. Трохи пізніше до нього приєдналися країни зі схожою ідеологією: Угорщина, Румунія, Болгарія, Таїланд, Словаччина, Хорватія.
На початку війни найпотужнішою в економічному та промисловому плані країною гітлерівського блоку в Європі була Німеччина. Вона ж — і основний постачальник озброєння своїм союзникам. Оскільки, крім Італії, Румунія, Угорщина, Болгарія, Словаччина, Фінляндія мали досить слабку важку промисловість. І для спільного з Німеччиною ведення війни їм потрібно було мати сучасне озброєння. Високоякісну залізну руду Німеччина імпортувала зі Швеції через норвезькі порти. Нафта переважно надходила з Румунії та Угорщини.
Японська імперія у своєму регіоні також була високорозвиненою індустріальною державою. Бідна на власні ресурси, вона черпала їх у захоплених регіонах: Кореї та Китаї. Водночас у невеликій кількості деякі види німецького та італійського озброєння поставлялися в Японію, переважно з метою вивчення та можливого налагодження виробництва власними силами за ліцензіями.
Після аншлюсу Австрії, окупації Чехословаччини і особливо Франції, Третій рейх отримав у своє повне розпорядження як розвинену важку промисловість цих країн, так і озброєння та майно їхніх колишніх армій. Деяка частина «трофеїв» використовувалася самою Німеччиною, а частина передавалася союзникам з військового блоку.
Від путінської росії, за невеликим виключенням, відвернулася всі країні світу. Вірний союзник та путінський посіпака олександр лукашенко став посміховиськом і героєм мемів. А про те, як просуваються торгові відносини рф, говорить рекордна кількість санкцій та встановлені деякими країнами ембарго. І це тільки початок краху імперії…
Фактор четвертий: військова економіка та наука
Індустріальна міць Німеччини дозволяла вести війну на кілька фронтів майже 6 років. При цьому рівень виробництва практично не падав до останнього року, коли країна виявилася відрізаною від поставок критично важливої сировини. Весь цей час військова індустрія постійно розвивалася.
Після приходу до влади Гітлера почався процес відродження економічної моці Німеччини. Акцент робився насамперед на переозброєнні, на яке з 1934 року нацистський режим спрямував зусилля підприємців та робітників. «Військова економіка» Німеччини була організована у такий спосіб, щоб функціонувати і під час війни, і у мирний час. Генеральний уповноважений з військової економіки Ялмар Шахт спрямував усі фінансові справи на оплату підготовки Німеччини до війни. Друкування банкнот було лише однією з його хитрощів. Шахт здійснював махінації з валютою так спритно, що, як підрахували іноземні економісти, німецька марка у свій час мала 237 різних курсів відразу. Він укладав разюче вигідні для Третього рейху товарообмінні угоди з десятками країн і, на подив ортодоксальних економістів, успішно демонстрував, що, чим більше ти винний країні, тим більш масштабний бізнес можеш з нею розгорнути. Відроджена Шахтом економіка з 1935 по 1938 роки використовувалася виключно для фінансування переозброєння і оцінювалася в 12 мільярдів марок.
Ось що стосовно стану науки та освіти в гітлерівській Німеччині пише кандидат історичних наук О. Чернуха:
«Після приходу Гітлера до влади багато з німецьких вчених почали виступати з закликами про підтримку нової влади, частина навіть зробила письмову заяву, в якій виказали свою прихильність до режиму. Серед тих, які підписали документ, були: хірург Зауербух, мистецтвознавець Піндер, ректор Берлінського університету антропології Ойген Фішер, ректор Фрайбурзького університету Мартин Хайдеггер. Деякі представники наукової інтелігенції не тільки лояльно ставились до режиму, але й співпрацювали з ним в ідеолого-політичному плані, схвалюючи його дії.
Зважаючи на те, які науки будуть корисними, нацисти сплачували їхній розвиток. З технічних наук насамперед розвивалося ракетобудування, куди залучалися найдосвідченіші німецькі інженери-техніки, що сприяло в 30-х — початку 40-х років значній перевазі над своїми конкурентами в цій галузі. Високий рівень ракетобудування в Німеччині забезпечували такі вчені, як Вальтер Дорнбергер і Вернер фон Браун, які винайшли „ФАУ-1“ і „ФАУ-2“, а вже наприкінці 1933 року надсучасні, для того періоду, балістичні ракети типу „А-1“. В 1936-1937 роках у Пенемюндє був збудований величезний секретний ракетний центр, укомплектований за останніми технічними досягненнями, „Випробувальна станція Норд“, подібних їй тоді в світі не існувало. Праці германських інженерів над ракетами згодом користувалися при розробці ракет для запуску штучних супутників Землі.
До групи „корисних“ і „необхідних“ наук нацистами були внесені антропологія і генетика, яка тільки набувала розвитку. Об’єктивно ми можемо говорити про те, що в цій галузі нацистські вчені досягли значних успіхів. Недарма німецькі антропологи й досі вважаються найбільш кваліфікованими в своїй галузі».
А чим може похвалитися сучасна росія в оборонній промисловості чи науці? Наприклад, 22 квітня ГУР на своїй сторінці в Фейсбуці повідомив про те, що «сучасні» російські крилаті ракети оснащені електронікою, розробленою в 60-х роках минулого століття.
Крім того, за 30 років орки не спромоглися налагодити випуск запчастин для військової техніки. Так, стало відомо, що у зв’язку з відсутністю надходжень комплектуючих іноземного виробництва, призупинена робота підприємств корпорації «Уралзавод» та Челябінського тракторного заводу. Зазначені підприємства спеціалізуються на виготовленні та ремонті танків, а також іншої броньованої техніки для потреб збройних сил російської федерації.
Стосовно науки в росії — через агресію вона опиняється в повній світовій ізоляції. Список організацій та вчених, які відмовились працювати з росією, вже досить великий — і він активно доповнюється.
