Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Практично всі світові медіа активно висвітлюють перебіг бойових дій з першого дня широкомасштабного вторгнення російсько-нацистських загарбників в Україну.
Зараз разом з історіями про вражаючі подвиги українців у боротьбі із загарбниками все більше видань оприлюднюють експертний аналіз ведення бойових дій. Одна з тем — що і як роблять підрозділи на полі бою і яка роль у цьому сержантів.
— З початку вторгнення в Україну російські військові значною мірою застопорилися по всій країні, стикаючись із запеклим опором українських підрозділів, — розповідає сайт «Taskandpurpose.com». — Це завдало серйозного удару по наративу, який Росія протягом багатьох років намагалася просувати: що це була незнищенна військова сила. Є багато причин для того, щоб пояснити, як російські військові так погано провели своє вторгнення в Україну, але однією з найбільших може бути відсутність у них ефективного сержантського корпусу.
Такої ж думки про сержантів російської армії дотримується чимало відставних і діючих американських високопоставлених генералів. Серед них, зокрема, командувач Центрального командування США генерал Френк Маккензі. Про бойові спроможності росіян він знає не лише з аналітичних зведень та доповідей. Генералу Маккензі доводилося спостерігати за їхньою роботою в Сирії, взаємодіяти з ними заради уникнення інцидентів і ненавмисного вогню по силах один одного.
— У них є гарна техніка, літаки, бомбардувальники. За моїми спостереженнями, єдине чого в них немає, це сержантів підрозділів і сержантів штабного рівня, — зазначив він, відповідаючи на запитання журналістів під час брифінгу для преси. — Сержанти — це хребет американської армії. Вони працюють так, аби завдання були виконані.
Те саме каже й Девід Петреус — генерал у відставці, який командував силами США у війнах в Іраку та Афганістані, згодом очолював ЦРУ США. Він зазначає, що росіяни мають дуже низькі стандарти, коли йдеться про виконання основних тактичних завдань, як-от виконання загальновійськових операцій із залученням бронетехніки, піхоти, інженерів, артилерії та мінометів.
— Ми знали десятиліттями, що радянській системі, а тепер російській, завжди не вистачало однієї з ключових сильних сторін збройних сил США та Заходу, а саме сильного професійного сержантського корпусу, — розповів він в інтерв’ю «CNN». — Натомість вони стикаються з українськими військовими, які швидко приймають рішення, діють інноваційно і винахідливо.
Поважні відомі американські генерали сходяться на думці, що Збройним Силам України вдалося розбудувати інститут сержантів, подібний за структурою та змістом до сержантського корпусу (non-commissioned officers), який існує в арміях США та країн НАТО. І Петреус, і Маккензі не приховують своєї гордості за сержантів армії США. Їх називають «хребтом армії». Хто вони, ці військові, яких так цінують усі: міністри, генерали, офіцери, підлеглі солдати?
Насамперед це лідери. Як правило, для подальшого навчання на курсах сержантів добирають солдатів, у яких інші сержанти помічають лідерські якості, хист вести за собою людей, мотивувати їх. Далі навчання сержантів розділяється на два напрямки: фаховий і лідерський. На курсах за фахом сержантів навчають бути професіоналом своєї справи: навичкам застосування ввіреного озброєння, керування діями підрозділу в різних умовах тощо. На лідерських курсах сержанти опановують вміння спілкуватися з людьми, досягати розуміння з підлеглими, формувати середовище в колективі, яке сприяє порозумінню та виконанню поставлених завдань. Сержантів вчать керувати кар’єрою підлеглих, проводити з ними всі необхідні заняття і тренінги. Навчання триває впродовж всієї служби і передбачає постійне професійне зростання. Сержант в арміях країн НАТО — це командир і лідер для солдатів. Він відповідає за підготовку солдатів, веде їх в бій і командує ними, вирішує всі питання забезпечення підрозділу. Сержантів поважають і шанують. На сторінках сайтів, які розповідають про структуру підрозділу, з’єднання, виду військ армії США завжди можна побачити два фото: командира і головного сержанта.
Значну увагу питанню розбудови дієвого та ефективного інституту сержантів у Збройних Силах України почали приділяти на початку двохтисячних років. Тоді були створені військові коледжі сержантського складу, навчальні центри, які готували майбутніх сержантів за методикою західних армій. Наші військові, які бажали стати професійними сержантами, отримали більше можливостей для навчання. Їх у більшій кількості скеровували на курси вивчення англійської мови, а потім — до навчальних центрів за кордоном.
У 2011–2012 роках 7-ю армією США в Європі командував генерал Марк Гертлінг. У своєму нещодавньому дописі він згадує про те, як у ті роки мав робочі зустрічі з російськими і українськими генералами. У той час такі візити відповідали політиці відкритості американської армії. У Німеччині російський командувач відвідав одне із занять, яке відбувалося під керівництвом сержантів. Він був вражений тим, як вправно і впевнено працюють підрозділи під керівництвом професійних молодших командирів. Росіянин поцікавився, у чому секрет успіху підготовки сержантів до управління підрозділами і боротьби на полі бою.
— Я відповів, що це завдяки семи цінностям, прищепленим нашій армії, — вірності, обов’язку, поваги, безкорисливої служби, честі, чесності та особистої мужності (loyalty, duty, respect, selfless service, honor, integrity, and personal courage — LDRSHIP), — розповідає Марк Гертлінг, — і нашій постійній підготовці лідерів на всіх рівнях професійної освіти. Далі сержанти демонструють особистий приклад молодим командирам і сержантам, встановлюють високі стандарти. І це змінює підрозділ на краще.
Марк Гертлінг пише в статті, що далі запитань російський командувач генерал Стрейцов не пішов. Згодом його зняли з посади, питання підготовки сержантів в російській армії не набуло стратегічного значення. А от український командувач Сухопутних військ генерал-полковник Генадій Воробйов та його колеги діяли інакше. Вони, на відміну від росіян, не прагнули просто добре провести час з американським генералами, а наполегливо працювали над розвитком сержантського корпусу.
— Наша перша зустріч була на Яворівському полігоні, коли я відвідував спільне навчання американської 173-ї повітрянодесантної бригади та української 25-ї повітрянодесантної бригади ЗС України, — розповідає Марк Гертлінг. — Генерал Воробйов звернувся до мене, щоб наша академія сержантів у Графенвері допомогла розвитку молодих лідерів. Українські сержанти, які завершили наші курси, змінювали на краще свої підрозділи. Тож генерал одразу запитав, чи є спосіб отримати більше місць для своїх солдатів у нашому навчальному центрі. Під час наступного візиту до нашого штабу в Німеччині він попросив зустрітися віч-на-віч зі старшим сержантом Дейвом Девенпортом, головним сержантом у Європі. З ним він говорив про те, як українці можуть планувати підготовку та освіту своїх сержантів.
Саме в ті роки різниця у підходах до підготовки сержантів і загалом до принципів застосування військ у двох арміях, на думку Марка Гертлінга, стала очевидною. А вже у 2014 році питання підготовки сержантів і створення якісно нового та ефективного сержантського корпусу отримало новий імпульс.
— За ці роки ми зробили багато. У Збройних Силах України створено центри підготовки сержантського складу, які за структурою, функціями та завданнями практично тотожні відповідним навчальним закладам країн НАТО, — розповідає головний сержант ЗС України головний майстер-сержант Олександр Косинський. — Ми повністю впровадили багаторівневу систему професійної підготовки сержантського складу, яка відповідає вимогам армій провідних країн світу. Сержантський склад Збройних Сил України широко залучався до проходження навчань у сержантських школах, академіях та коледжах країн-членів НАТО. Окрім того, інструктори зі збройних сил США, Канади, Великої Британії, Латвії, Литви, інших країн проводили низку курсів із підготовки сержантського і старшинського складу у військових частинах Збройних Сил України. Ми «ростили» професійних сержантів, розвиваючи їх як військових лідерів, нарощували їхні знання, уміння та навички, закріпляли їх досвідом, розширяли спектр прав та повноважень, навчали приймати та реалізовувати персональні рішення. Тепер, коли Збройні Сили України дають по зубах «другій армії світу», підтверджується, що створення сучасного сержантського корпусу йшло правильним шляхом. Сьогодні я та тисячі моїх колег — сержантів і старшин — застосовуємо на практиці все, що здобули за ці попередні роки. Звертаючись до них, хочу сказати: ми переможемо цю російсько-нацистську навалу. Сержантський корпус — хребет сил оборони, вже впродовж двох місяців витримує колосальне навантаження.
Експерти, які спостерігають за бойовими діями в Україні, відзначають децентралізацію і гнучкість дій малих груп і підрозділів Збройних Сил України. Це дозволяє перемагати ворога, який має значну перевагу в живій силі і озброєнні.
— Сьогоднішній сержант російської армії мало чим відрізняється від сержанта радянської армії, — розповідає голова ГО «Український центр військового лідерства» Олег Бойко. — Як правило, це «найбільш сумлінний і найбільш підготовлений» військовослужбовець з числа солдатів, який пройшов одного разу курс підготовки в навчальному центрі відповідно до свого фаху. Він не є лідером, не приймає жодних рішень, виконує номінальну роль у своєму відділенні. У жорстко централізованій вертикальній системі управління він боїться взяти відповідальність на себе, виявити будь-яку ініціативу. Врешті-решт, він і не має відповідних компетентностей для цього. Все, що він має зробити, — це виконати наказ, яким би безглуздим він не був. Якщо він отримав завдання разом зі своїм відділенням переміститись з пункту А в пункт Б, то він тільки це й робить. І не більше. Сержант української армії зовсім інший. Він навчається постійно. На курсах розвивають його лідерські здатності, навички вести людей за собою, аналізувати ситуацію на полі бою, самостійно приймати рішення і нести за нього відповідальність. Він лідер підрозділу, який може діяти і перемагати самостійно.
Є чимало прикладів, коли високопоставлені російські офіцери і генерали часто висуваються на позиції, щоб керувати малими підрозділами. Вони фактично виконують роль молодших офіцерів і сержантів. У Збройних Силах України це працює інакше. Наш підготовлений сержант здатний ефективно управляти діями свого підрозділу, не чекаючи команд згори в ситуації, коли обстановка на полі бою стрімко змінюється.
— Дії наших сержантів викликають захоплення фахівців і колег з різних країн світу, — зазначає Олександр Косинський. — Та ми прагнемо більшого. Ми будемо вдосконалювати та розширювати систему підготовки сержантів і старшин, звертаючи більше уваги на їхню здатність аналізувати обстановку і задум командира, приймати правильні рішення у стресових умовах бойових дій, згуртовувати особовий склад підрозділу в одну команду, підтримувати їх бойовий дух, забезпечувати виконання завдань, долаючи перепони різного роду. Вже зараз ми збираємо та узагальнюємо інформацію про дії сержантів та їхніх малих підрозділів, аби відразу після Перемоги цей кращий досвід був вивчений, поширений і впроваджений у підрозділах. Ми маємо постійно вчитися і воювати не числом, а вмінням.
Встановлено та повідомлено про підозру 540 представникам рф, з яких 24 у порядку очного провадження. Отримали вироки 102 особи.
На прикордонних територіях та у населених пунктах Сумської області було зафіксовано 167 вибухів.
Скеровано до суду обвинувальний акт стосовно підрядника за фактом заволодіння понад 350 тисяч гривень бюджетних коштів в умовах воєнного стану.
Перші поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі можуть відбутися наприкінці літа – на початку осені цього року.
У своєму зверненні 28 березня Володимир Зеленський торкнувся ролі росії в дестабілізації ситуації по всьому світу.
Противник не полишає спроб атакувати наші позиції на Бахмутському напрямку в районі Часового Яру, однак суттєвих успіхів не має.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…