Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Алею туй на честь Міст-Героїв України висадили в Чернівцях. Дерева, що уособлюють Бучу, Волноваху, Гостомель, Ірпінь, Маріуполь, Миколаїв, Охтирку, Харків, Херсон та Чернігів, посадили на території Чернівецького обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. До заходу долучилися працівники центру, місцеві волонтери, а також переселенці з українських Міст-Героїв.
— Ідея висадити цю алею дерев належить нашому педагогічному колективу, — розповідає директорка Чернівецького обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді Людмила Головченко. — У цих містах у нас є знайомі, колеги, родичі, тож ми дуже тяжко переживали всі події, які там сталися. Тому й вирішили їх якось підтримати й водночас навчити наших дітей пам’ятати те, що було.
За словами педагога, ці 10 туй виструнчаться, як свічки — за алеєю постійно доглядатимуть вихованці центру.
Серед тих, хто висаджував дерева, була й вимушена переселенка з Бучі Світлана. Жінка переїхала на Буковину після того, як її рідне місто тимчасово захопили російські загарбники. Вона з жахом згадує ті дні.
— Було дуже страшно, ми вибиралися з міста через «зелений» коридор, — згадує переселенка. — Наш будинок уже горів, і ми з дітьми йшли десь пів години пішки до центру Бучі для евакуації. Проходили повз російських окупантів і бачили, як деяких людей вони пропускали, а деяких мешканців просто розстрілювали. Всіх обшукували, перевіряли телефони, листування в них. Тих, у кого знаходили підозрілі записи, стріляли прямо на місці…
Світлана пригадує, як під час евакуації бачила вздовж вулиці тіла мирних мешканців, які ніхто не забирав, оскільки траплялися випадки мінування росіянами трупів розстріляних ними містян.
— Ми не могли навіть поховати своїх сусідів. З третього березня складали трупи в маршрутку, і вони там лежали всі купою. Поховати їх не було можливості, — додає Світлана.
Звичайно, ані вона, ані багато інших присутніх, згадуючи та слухаючи про ті страшні події зовсім недавніх днів, не могли стримати сліз. Вони проливалися на землю над щойно висадженими туями — тож колись можна бути цілком справедливо казати: Алея Міст-Героїв полита сльозами їхніх мешканців…
Підготував Олексій Тригуб
