«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Якби у березні 1941 року, коли США затвердили програму ленд-лізу для країн, що протистоять нацизму, хтось сказав, що 81 рік по тому треба буде робити теж саме, ніхто б не повірив. Але 7 квітня 2022 року американський Сенат схвалив законопроєкт про ленд-ліз для України, яка нині фактично бореться з російським нацизмом. Тож кремлівський слоган «можемо повторити» і справді втілюється в життя.
«Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами». Фраза, яку дехто приписує Черчиллю, найкраще описує війну, що її розв’язали проти українців росіяни. І якщо на її ранніх стадіях вони щиро вірили, що переважна більшість українців готові негайно надягнути кокошники і стати в чергу на вступ до «Єдиної Росії», то зараз — ні.
Тому саме останнім часом і з’явились програмні статті на кшталт «Что Россия должна сделать с Украиной» або відверто нацистські роздуми експрезидента рф дмитра медведєва про «необхідність зміни свідомості українців». Заради цієї «необхідності» росія перейшла в стан економічної, політичної і, головне, ментальної самоокупації.
І зважаючи на те, як маленьких росіян готують вже до «спецоперації на Алясці», триватиме вона довго.
А поки нове покоління росіян «заряджають» на майбутню денацифікацію «американських нацистів, які підло захопили несвідомих алеутів», сучасні інформаційні воїни продовжують даремно їсти свій хліб. Бо нічого нового вже придумати не можуть. Про це вже, навіть, кажуть у самій рф.
Ось евакуйований пацієнт зі «зруйнованої українськими „націоналістами“ лікарні в Маріуполі» розповідає, що «азовці в палатах змусили робити кулеметні гнізда». Схоже, що свідомість пацієнта була змінена задовго до приходу «визволителів» із телекамерами.
Ось людина, яка називає себе кореспондентом, демонструє наслідки «влучення танкового бронебійного снаряда по БТР, який прорвав засідку „націоналістів“ на одному з гуманітарних коридорів». Глядачам пропонують не хвилюватись і повідомляють, що екіпаж мало того, що вижив, так ще й знищив групу тих самих «націоналістів».
В інформаційний бій вступив і ніхто інший, як головний російський «Штирлиц» — голова Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, який розповідає, що «США засилає на українську територію озброєних бойовиків, перед якими ставиться завдання організації та підтримки так званого партизанського підпілля».
І вся ця божевільна суміш із російських БТР, кулеметних гнізд «азовців» і американських партизанів створює картину світу для росіян. І вони настільки в неї вірять, що дуже дивуються, коли в неї не вірить решта світу.
Ось, наприклад, один із російських пропагандистів Захар Прилєпін дуже здивований тим фактом, що Ігор Бєланов, один із трьох українських володарів футбольного «Золотого м’яча», «воюет против России за бандеровцев … а ведь совершенно русский человек был».
Нагадаємо, 6 квітня чинного чемпіона світу з боксу за версією WBA, WBO, IBF, IBO Олександра Усика російські намісники окупованого Криму вирішили позбавити всіх почесних звань. І його також чомусь вважали «своїм».
Розподіл на «свій-чужий» був чіткою ознакою фашистської Німеччини. І тепер, коли Німеччина перестає бути «своєю» для рф, її пропагандисти дуже нервують.
Як відомо, один із регулярних наративів російської пропаганди — погані українські біженці заполонили Європу. Новий мазок у цю картину — вони поводять себе нахабно, принижують росіян, бо заражені вірусом українського націоналізму. Так, в одному з «листів від звичайної російської емігрантки з Німеччини» після опису усієї «ницості» авторка додає про українців: «…Здесь будет расти поколение, которое через лет 5–10 повторит историю фашистской Германии».
Радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк слушно зауважив, що російські пропагандисти несуть не меншу відповідальність за звірства в Україні, ніж військові. Адже вони роками ростили в медіа ненависть до неї, і тепер російський глядач хоче чужої крові та не приймає відмовок«. І якщо для всього притомного людства рівень агресії російського телебачення є позамежним, то для вже згаданого Прилєпіна — недостатнім.
Він запропонував створити нову зірку пропаганди. «Сегодня у нас проблемы и сражения куда более масштабные и жуткие (якщо порівняти з війною в Чечні. — Ред.). Но та степень мобилизации так и не включена, не запущена властью… Да, есть Соловьев, есть Шейнин и Кузичев, есть Скабеева и Попов. Но они ж всегда были. Они привычную работу делают… А нам уже нужен неугомонный заводила, чьи безжалостные монологи будут будить народ по утрам и твердо успокаивать по вечерам… Но сначала победить бы надо. Побеждать будем с тем, что имеется. Выпускайте этого кракена, другие поломались».
Отже, вся надія на нового кракена, який «безжальними монологами» поведе росію до світлого майбутнього. Хоча швидше — до темного минулого.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій
