Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 23 травня 2025 року Президент України присвоїв 38 окремій бригаді морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних…
Поточна діяльність Головного управління розвідки Міністерства оборони України — як правило, таємниця за сімома печатками. Так і повинно бути. Адже згідно з чинним законодавством воно здійснює розвідку у воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній та інших стратегічних сферах.
Утім, вітчизняна війна з росіянами трохи приспускає цю завісу, розкриваючи вклад вітчизняної розвідки такого рівня в Перемогу. Розмова про це — з офіцером ГУР на позивний «Віто» у Харкові.
— «Віто», — запитую у розвідника, — наскільки суттєво змінило характер та специфіку роботи дислокованих та приданих їм у Харкові підрозділів ГУР широкомасштабне вторгнення росіян в Україну?
— Ми були готові діяти в умовах війни задовго до її початку. За наказом, в межах своїх завдань та повноважень, ми поряд з іншим мусили організовувати й рух національного спротиву. Вже 23 лютого ми озброїли боєздатні передові добровольчі загони, які разом із частинами ЗСУ та іншими силовиками гідно взяли на себе перший удар російських військ на підступах до Харкова. Чесно кажучи, мене приємно здивував бійцівський дух харків’ян. Я переконався, що Харків — це дійсно українське місто.
У перші дні навали до нас, не знаючи, хто ми насправді, щодня зверталося 300-500 містян із проханням та просто вимогами видати їм зброю, виставити їх де треба проти загарбників. Це були і хлопчики 15-16 років, й навіть 87-річний дідусь зі своєю мисливською рушницею! Нам допомагали й допомагають дуже багато жінок, медиків, потужно підтримує харківський бізнес.
— Чи вірним буде припущення, що нині кількість джерел правдивої розвідувальної інформації у вас фактично не обмежена?
— Це факт. Населення Харківської області — наші очі й вуха. Ба більше: ми отримуємо дані від цивільних людей із російського Бєлгорода, й не тільки. Вони дивом виходять на наші «пабліки», скидаючи інформацію про рух ворожих військ у сторону України, їхній склад тощо. Ми її оцінюємо, аналізуємо, доповнюємо й порівнюємо з даними декількох інших джерел, а потім доводимо до бойових частин та складаємо плани власних або спільних дій. Як результат — величезні втрати ворога…
За словами «Віто», окрім розвідувальної діяльності, їхні підрозділи беруть активну безпосередню участь у знищенні ворога. Вони виходять у так звану сіру зону, тили противника, ведуть дорозвідку ворожих сил та засобів, а потім спільно зі ЗСУ планово їх ліквідують. Спецпідрозділи ГУР за місяць з гаком війни захопили й чимало полонених, від яких теж отримали важливу інформацію. Приміром, у перші дні війни вони полонили двох контрактників із 2-ї бригади спецпризначення головного управління розвідки російського генштабу. Після їхнього допиту наша артилерія й піхота вщент розбили на Харківщині велику колону бронетехніки та ліквідували чимало живої сили росіян.
А у одному з останніх боїв гурівцям добровільно здалися у полон одразу 15 російських військовослужбовців. Самі вийшли на відкриту місцину, склали зброю. Волали хором: «Ми не хочемо воювати з Україною». Само собою, інформацію про свої військові частини вони надали вичерпну, з усіма наслідками, які витікають із цього для ворога.
Відео з офіцером «Віто»:
— До речі, силові підрозділи нашої країни розбили й міф про надпрофесійність усіляких кремлівських спецпризначенців, — продовжує свою розповідь офіцер. — Виходячи з наших із ними боєзіткнень, вони — звичайнісінькі хлопці, яким незатишно та не з руки воювати з українцями, на чиїй землі вони блукають та губляться, мов діти. Десь у себе вдома на навчаннях вони були найкращими, а от у нас через власний нікчемний бойовий дух вони, м’яко кажучи, геть не Джеймси Бонди. Як приклад: ми вдвох із моїм колегою в сірій зоні під час нещодавнього розвідувального виходу знищили 14 спецпризначенців головного розвідуправління рф. Факт зафіксували камерою Go pro.
— А чи є в підготовлених вами підрозділах громадяни інших держав? — цікавлюся у Віто.
— В одному з підрозділів є росіяни, які перетнули кордони й воюють в наших лавах за Україну. Один із них нещодавно в боєзіткненні особисто знищив сімох російських військових, а ще двох захопив у полон. Але треба розуміти, що участь іноземців у війні проти росії у наших лавах не є якимось пріоритетом. Для нас більш важлива допомога наших світових партнерів сучасним озброєнням.
Сьогодні тільки ми маємо в своєму розпорядженні близько 1000 одиниць протитанкових переносних комплексів Javelin та NLAW, переносних зенітних комплексів Stinger. Я особисто готую інструкторів спеціальних винищувальних груп, потім вони самостійно вчать поводитися з цією зброєю побратимів.
При звільненні 27 березня нашими малими штурмовими групами села Вільхівка під Харковом противник зазнав вагомих втрат. Упродовж восьмигодинного бою ми спалили чимало його бойової техніки, знищили близько 200, та полонили 27 російських військових. До слова: нам нині до снаги нищити будь-яку російську бронетехніку, літаки й гвинтокрили. Ми палимо всіх типів російські танки, БМП і БТР. Днями збили комплексом Stinger штурмовий вертоліт орків. Шукаємо великі цілі й далі…
Відео: Данило Іщенко
