Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
В одному із цехів у Вінниці шиють для захисників предмети спорядження. Наразі вже виготовлено близько 300 наколінників і стільки ж балаклав та розвантажувальних жилетів.
Вінницький волонтер Олександр Стороженко згуртував 20 жінок. Усе, що вони шиють, розвозить по військових частинах Збройних Сил України.
— Нормальна тканина: не горить, не мокне, — розповідає волонтер. — Зараз везу це хлопцям, які перед відправкою на передову проходять вишкіл на полігоні. Везу до частини, а вже звідти вони заберуть машиною.
Нині, розповідає Олександр, є проблеми з матеріалами, їх не вистачає.
— Ми шукаємо у Вінниці людей, які можуть залити пластмасою. Тож, відгукніться, хто може допомогти. Шиємо самі, а ось пластмаса — проблема… — каже Олександр Стороженко. — Наколінників ми наробили вже 300 штук, але треба пів тисячі.
Також для бронежилетів потрібна спеціальна тканина Cordura, а її, за словами Олександра, в Україні немає. Наразі шукають у Франції, Польщі та Німеччині.
Одна з майстринь, вінничанка Дарина, розповідає, що до широкомасштабного вторгнення Росії в Україну швейною справою взагалі не займалася. Тепер кроїть «розгрузки» та нарізає стрічки для наколінників. Каже, вірить, що спільна справа наближає Україну до перемоги.
— Я прийшла для того, щоб підтримувати наших військових. Це буде важлива справа: вони боронять нашу країну, а ми їм маємо хоч так допомогти, — каже Дарина.
