Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Більшість українців, мабуть, уже бачили відео, де в ефірі московитського «першого каналу» така собі Марина Овсяннікова «неочікувано» забігла до студії новин із плакатом «Ні війні». Наступного дня частина українців у соцмережах навіть похвалили цю жіночку: мовляв, дивіться, таки є «хороші росіяни».
Хоча тоді ж інша частина української аудиторії застерегла: не поспішайте з висновками, все це може бути частиною великої інформаційно-психологічної операції.
Пройшов час, пристрасті вгамувалися. Але образ «хорошої росіянки», яка «проти війни», вже був оформлений: усі європейські телеканали розповіли про її «сміливий вчинок».
І от на сьогодні маємо другу частину згаданої операції. Марина Овсяннікова днями вигулькнула в ефірі програми Che tempo che fa відомої італійської телекомпанії RAI. Але послухаймо уважно — з якими меседжами? Після ефіру на своїй інстаграм-сторінці Овсяннікова пояснює: «Русофобія недопустима. Російські люди не мають нести колективну відповідальність за те, що відбувається на Україні. Провина за це лежить тільки на владімірі путіні».
Оце «на Україні» одразу ж видає учасницю інформаційної операції. Але слухаймо далі її аргументи. «У прямому ефірі програми Che tempo che fa я виступила проти західних санкцій». Нарешті! Нарешті ми побачили справжні цілі московитського псевдовертепу. Санкції! Ті, які чи не в кожному російському ток-шоу називають геть не страшними для росекономіки, раптом виявляються дуже небажаними. То чому ж?! «Від них страждають передусім прості люди», — відповідає Овсяннікова.
Отже, «прості люди», виявляється, страждають, а винуватий тільки путін!
Тож розберімось. Яким чином прийшов до влади президент рф? Хто його обирав усі ці роки? Невже інопланетяни? Чи все ж оті «прості росіяни» не лінувалися що п’ять років йти до виборчих дільниць, аби поставити хрестик навпроти відомого прізвища?
Але й тут у кожного народу є право на помилку. Обрали, але не виправдав довіри. Українці це проходили у випадку з януковичем, якого одразу знесло хвилею всенародного протесту. У випадку з росіянами — чи вийшли вони на акції протесту, коли у 2008 рф вторглася до Грузії? Чи обурилися, коли у 2014 рф анексувала Крим? Чи це сталося 24 лютого цього року, коли весь світ дізнався про ракетні удари по українських містах? Одноденна спроба протестів у москві чи петербурзі, коли декілька тисяч росіян вийшли на вулиці — це, звісно, добре. Але декілька тисяч — це не вся 140-мільйонна росія, яка, дивлячись вечірні новини 24 лютого, радісно потирала ручки, примовляючи: «Так і треба цим українцям». Опитування росіян підтверджують, що вони у більшості своїй щиро пишаються діями їхньої армії в Україні.
Тож коли Марина Овсяннікова ллє крокодилові сльози про те, що на росії «на полицях магазинів немає цукру, закінчується соняшникова олія і засоби гігієни», усі росіяни мають пам’ятати, що «покарання без вини не буває». І що відповідати за скоєне владіміром путіним будуть усі, хто від 2000 року обирав його президентом та верховним головнокомандувачем. Всі, хто чемно платить податки до російського бюджету, з якого частина грошей йде на російську армію (яка вбиває мирних українців!) — всі вони рівною мірою відповідальні за злочини, що коїть їхня країна.
