За перші 100 годин операції було завдано майже 2 тис. ударів по оперативним цілям Ірану. Майже всі авторитетні воєнні аналітики…
Втрати російських військ у широкомасштабній агресії проти України надзвичайно високі. Що це нам говорить про армію путіна і що це означає для самого блоку НАТО? Своїми коментарями ділиться експерт із військової стратегії Філіпс О’Браєн.
Філліпс Пейсон О’Браєн, 1963 р.н., професор стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюса в Шотландії. Одним із фокусів його досліджень є роль логістики у війнах.
За підрахунками Північноатлантичного альянсу, опублікованими цього тижня, росія за перший місяць війни втратила 40 тисяч військових — убитими, пораненими або взятими в полон. Цифри вражають. Понад 10% російської військової техніки було знищено.
«Як таке могло статися?» — запитує в експерта німецьке авторитетне видання Spiegel.
О’Браєн: Українці мають дійсно добре продуманий і добре виконаний план оборони. Росіяни ж пішли на війну, не знаючи, що роблять. Вони пішли на багато небезпечних ризиків, особливо на початку. І в підсумку — зазнали величезних втрат, бо не були готові до війни. Але українці були готові.
Spiegel: Скільки часу знадобиться, аби вивести з ладу російські війська, якщо рівень втрат залишається таким високим?
О’Браєн: Це може статися досить скоро. Основне правило: щойно армія зазнає втрат понад 30 відсотків — вона стає інвалідом. Тоді бойова ефективність, зазвичай, дещо знижується. Але у випадку з російською армією — це може статися і раніше. Тому що вона, схоже, не особливо мотивована і переконана у власних цілях. Наскільки ми знаємо, ознаки недієздатності можуть з’явитися вже зараз.
Spiegel: За чотири тижні після початку вторгнення російська армія досі не досягла повного панування в повітрі. Про що цей факт щодо російських збройних сил Вам говорить?
О’Браєн: Це говорить про багато чого. Зокрема, що армія путіна має великі проблеми з проведенням складних операцій. Тому що здобути перевагу в повітрі — це дуже складна справа. Справа не тільки в тому, щоб мати гарні літаки, а й про одночасне управління цілою низкою операцій. А росіянам просто важко з цим. Російські збройні сили просто не є високоефективними військовими, до того ж мають значні структурні недоліки. У них є якісь гарні технології, але вони не знають, як ними користуватися.
Spiegel: Повітряний суверенітет є лише однією з багатьох проблем.
О’Браєн: Здається, існує фундаментальна проблема з лідерством, але вона також може бути на низовому рівні. Тепер потрібно поставити запитання: чи, може, військо просто недостатньо добре навчене? Крім того, наскільки ми можемо судити, військова техніка доглядалася не так, як слід було би. Це також призводить до втрат.
Spiegel: Російська армія працювала над модернізацією свого збройного арсеналу протягом останніх 14 років.
О’Браєн: Так, але тут аналітичні центри неправильно оцінили військову міць Росії. Вони подивилися на гармати й порахували їх так, ніби це й означає військову силу. Володіння зброєю сильно відрізняється від можливості нею користуватися. У збройних силах росії є окремі одиниці модернізованої техніки. Але чого вони, здається, не мають, так це можливості використовувати їх у складній операції. Яка користь від Страдіварі, якщо я не вмію грати на скрипці?
Spiegel: Проблема ж не тільки в обладнанні.
О’Браєн: Так, ще й з логістикою. Це — також складний процес. Цьому ми навчилися ще в Другій світовій війні: аби утримувати велику сучасну армію та багато важкої техніки, як танки та артилерія, потрібна величезна кількість палива, боєприпасів, продовольства. Недостатньо просто мати зброю — сама зброя потребує постійної підтримки та обслуговування. Наприклад, запчастини. Ви ж не хочете втратити великого танка лише через відсутність запчастин? Тож ви повинні мати можливість доставити їх до військ на передовій, а це не так просто. Усі склади розташовані в росії, Білорусі, або в окупованих містах Донецьку чи Луганську. Здається, вони розпочали війну з неправильним розумінням цього. А потім спливають прості речі: у вас елементарно може не вистачити вантажівок для забезпечення постачань.
Spiegel: Здебільшого війна — це боротьба за контроль над маршрутами постачання?
О’Браєн: Так, я так розумію війну. Але росіяни використовують бойовий підхід. Всі вони спрямовані на знищення ворога в бою. Я думаю, що росіяни просто забули про проблему постачання.
Spiegel: По суті, мова йде про шлях від сировини до продукту, а потім до поля бою. Виробничий ланцюг в Росії також є проблемою?
О’Браєн: Це може стати проблемою, коли вони намагаються замінити частину зламаної військової техніки. На початку вторгнення виробничий ланцюжок не був проблемою. Вони облаштували склади, і обладнання було готове до використання на кордоні. Тепер їм потрібно почати виготовляти більше матеріалів.
Spiegel: Це насправді питання доктрини, або це — некомпетентність, яку ми бачимо з російської сторони?
О’Браєн: Я думаю, що це зарозумілість. Вони думали, що буде набагато легше. Вони думали, що вони дуже хороші, а ворог — ні.
Spiegel: Чи можна все ще вирішити такі проблеми?
О’Браєн: Це дуже важко. Я не кажу, що вони не можуть. Але є певні речі, на які я дивлюся: чи адаптуються вони, чи навчаються. Одна з них: чи зможуть вони частіше збивати українські безпілотники «Байрактар»? Поки що з ними були великі проблеми. Але насправді, як військові, вони повинні бути в змозі щось зробити з цими безпілотниками — вони дуже повільні, і насправді їх неважко знищити. Але, наскільки мені відомо, росіяни знищили лише одного з них. На мою думку, російську армію складніше навчити, оскільки вона має тенденцію бути дуже ієрархічною. Навчання зазвичай легше в гнучкій системі.
Spiegel: Що тепер робити російському керівництву з військової точки зору?
О’Браєн: Те, що ви повинні зробити, це змиритися. Якщо вони хочуть продовжити війну проти України і спробують форсувати військове рішення, їм знадобиться ще одна велика армія, яку потрібно направити в Україну. Тому що армія, яка зараз діє в Україні, не зможе наблизити путіна до військового рішення. По суті, у них є три варіанти вибору: вони можуть укласти мирову угоду, вони можуть зібрати нову армію та відправити її туди, або вони можуть використати ядерну, біологічну чи хімічну зброю.
Spiegel: Як ви думаєте, російське керівництво серйозно розглядає третій варіант?
О’Браєн: Думаю, вони розглядають хіміко-біологічні заходи. Однак, на мою думку, вони це не реалізують. Але гадаю, що це варіант, який вони розглядають.
Spiegel: Що означає для НАТО стан російської армії?
О’Браєн: Росія не зможе атакувати НАТО більше, ніж Марс. Росія не загрожує НАТО. Вони, мабуть, навіть не могли напасти на Скандинавію. Вони направили в Україну близько 75 відсотків своїх найкращих сил. НАТО сьогодні безпечніше, ніж чотири тижні тому.
