«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
У перші тижні широкомасштабного вторгнення росії в Україну в Київському метрополітені переховувалося від ворожих бомбардувань та ракетних ударів до 15 тисяч людей. Нині людей поменшало, особливо на центральних станціях столиці. Люди роз’їхалися. У перші дні тільки на станції метро «Арсенальна» було до 900 киян, тепер у ніч тут приблизно 40-50 людей. Про це розповідає начальник КП «Київський метрополітен» Віктор Брагінський.
Після ретельної перевірки спускаємось у незвично пусте метро. Перше, що впадає в очі, так це майже закритий товстими затворами вхід. Київський метрополітен будувався у 60-х роках минулого століття. Він був на той час третім у СРСР і відкривався за часів «холодної війни». Тому вся його інфраструктура призначалася для цивільної оборони у разі військових дій.
«На початку війни в метрополітені працювало майже 8 тисяч працівників, з них 50% — жили за містом. Нині залучено півтори тисячі персоналу, — розповідає Віктор Брагінський, — 23 лютого працівники, що прийшли на робочу зміну, з початку широкомасштабного наступу росії залишилися на роботі й працювали два тижні. Було багато роботи: відкрити санвузли та організувати підтримку санітарного стану станції, забезпечення їжею, речами першої потреби, і підтримка комунікації. Це все було важко. І за це керівництво метрополітену вдячно працівникам», — говорить начальник КП «Київський метрополітен».
Багато людей постійно приходять у метро як у надійне укриття на ніч. Є ті, хто живе тут постійно. Серед них Тетяна. Вона 24 лютого приїхала зі всією родиною з Лівого берега і живе на станції метро «Арсенальна» вже місяць. Син на другий день пішов у військкомат і тепер служить у лавах Збройних Сил України.
«Тут багато людей було, місця не було. А хлопці наступного ранку зібралися і поїхали на захист Києва. Ми всі проводжали їх на війну. Дівчата, жінки плакали. Я ніколи не думала, що колись таке буде зі мною і моїми дітьми», — згадує Тетяна.
Вона розповіла, що тиждень тому багато тих, хто переховувався разом з ними, поїхали на захід країни. «Я не можу поїхати. Для мене це зрадити свою дитину, яка захищає Україну. Він відчуває мою підтримку, тому я з дітьми залишилась у Києві та буду чекати», — каже наостанок Тетяна.
Для тих, хто і зараз продовжує переховуватися в метрополітені, проводяться заходи. У більшості, для дітей відбуваються покази кінофільмів, мультфільмів, запрошуються аніматори, щоб заспокоїти та відволікти дітей від жахів війни.
Завдяки гуманітарним штабам і громадським профільним організаціям забезпечується на всіх станціях доставка їжі та наявність медикаментів. Вода на всіх станціях — у відкритому доступі з артезіанських свердловин.
«Робота метрополітену, а також інтервал руху потягів, організується з огляду на завантаженість, наявну необхідність, кадрове забезпечення і з погодженням з Київською військовою адміністрацією», — зауважив начальник КП «Київський метрополітен» Віктор Брагінський.
@armyinformcomua
У ніч на 12 березня 2026 року пілоти СБС уразили на тимчасово окупованій території Запорізької області чотири обʼєкти ворожого «Рубікону»
Держава гарантує визволеним з полону воїнам одноразову виплату 100 тис, щорічну допомогу за роки в полоні, 90 днів оплачуваної відпустки, лікування й соцзахист.
З поліпшенням погодних умов ворог суттєво посилив на Оріхівському напрямку застосування ударних та розвідувальних БПЛА типу «крило».
Упродовж близько двох тижнів окупанти не застосовують техніки під час штурмів на Гуляйпільському напрямку.
Підрозділи Сил оборони України завдали серії уражень по військових об’єктах противника 11-го та у ніч на 12 березня.
СБУ затримала чоловіка на гарячому, коли він заклав саморобну бомбу біля кав’ярні в центральному парку, а потім намагався втекти з місця події.
«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…