Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
«Хто не годує свою армію — годує чужу». Саме пригадавши ці слова французького завойовника Наполеона Бонапарта, вінничанка Ольга Гладиборода вирішила готувати гарячі обіди для військовослужбовців і тероборонівців.
До меню входить 20 літрів борщу, стільки ж юшки з риби, котлети, салати та соління. Спочатку жінка купувала продукти за свої кошти з пенсії, а вже пізніше їй почали допомагати волонтери та друзі.
Готує Ольга разом із подругою Тамарою Зубенко. Жінки дружать вже 40 років. Син Тамари нині захищає країну в лавах тероборони.
— Вона приїхала до мене, каже, ми ж сидіти не будемо, якщо ти нагодуєш свого солдата, хтось нагодує твого, — розповідає Тамара про подругу.
Ользі Гладибороді вже 61 рік, і вона на пенсії. Упродовж 40 років жінка працювала медсестрою у вінницькому госпіталі ветеранів війни. Від самого початку широкомасштабного вторгнення російських окупантів хотіла бути корисною для своєї Батьківщини.
— Я готую так, як готувала би своєму сину та найближчим друзям, — прокоментувала Ольга.
А для моральної підтримки на каструлях жінка пише приємні побажання нашим захисникам та цитує Лесю Українку і Тараса Шевченка.
Ольга Вікарчук, для АрміяInform
