«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
До повномасштабного вторгнення північної орди на нашу землю полтавчанин Сергій Н. непогано заробляв у тому числі і на росіянах в Інтернеті за допомогою медіа маркетингу. Тобто, для мешканців РФ він просував на їхньому ж таки ринку їхні якісні (й таке іноді буває) бренди і товари. Що показово: зароблені на вороженьках гроші він витрачав на волонтерські цілі в Україні. А прибутки від послуг українцям – на власну оперну кар’єру. У Полтаві Сергій закінчив музичне училище за спеціальністю бандуриста.
У Одесі здобув ступінь бакалавра з оперного співу, А вже магістерську – за тим же фахом – у Львові. Чоловік вже очікував затвердження свого сольного контракту зі Львівським оперним театром, коли 24 лютого гримнула на нашій землі повномасштабна війна із підлотою, яка бозна чому уявила себе янгольською раттю.
Відіславши клієнтуру із мокшанських боліт вслід за російським кораблем, Сергій день через день курсував між Полтавою та Харковом.У Харків доставляв “буржуйки” для наших захисників, медикаменти та усіляку гуманітарку містянам. Віз усе, що могла в собі та на собі тягнути його не новенька вазівська «шістка».
Можна тільки уявити, яким ризикам він себе піддавав. Бо, наприклад, із Охтирки двома партіями Сергій аж 15 жінок та дітей. І, вже рушивши в дорогу, бачив, як ворожі ракети, бомби та снаряди руйнували вщент домівки урятованих.
Трохи пізніше співак переключився на евакуацію мешканців околиць мегаполісу, які найбільше потерпали від обстрілів. Перед черговим рейсом, який мало не став для Сергія фатальним, мама чоловіка, Олена, буквально благала: «Синку, перечекай трішки, не їдь сьогодні, бо в мене вранці ікони з підставок попадали. Погана прикмета…»
Сергій обійняв рідну, заспокоїв, і знову рушив у дорогу. Коли лік врятованих Сергієм з-під шквальних обстрілів перевалив за 20, рашисти його вже чекали у засідці на підступах до місця його вірогідної чергової появи.
Автівку співака розстріляли з автоматів, мов у тирі. Тіло відчайдуха прийняло у себе сім куль, й посікло уламками лобового скла жигулів. Але Сергій вижив! Вижив, як кажуть харківські лікарі, не просто дивом, А Божим промислом!
Кілька днів вони боролися за його життя. Нині гарантують, що співак не стане інвалідом. «Знаєте, більш страшного відчуття за те, коли твоє тіло пронизують кулі, мабуть, і уявити годі. – говорить Герой. – Але клянуся, що ні про що не жалкую. От встану на ноги, дістану дефіцитний нині бронік, що раніше не вдалося, і – знову робитиму усе для перемоги, на що буду здатен. Вірте: усе буде Україна!»
