Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Вперше ці слова я почув у лютому 1990 року на Львівщині. Тоді мій однокласник приїхав додому в першу курсантську відпустку, й за компанію з ним ми пришли до його прабабці нарубати дров. По роботі ця поважна пані зготувала нам вечерю та й присіла біля правнука порозпитувати його про науку. «І як тобі наука дається, Вітя? Гарно вчишся?» — питала вона. «Та так, нормально», — відповідав однокласник. «Ну, то вчися краще, особливо — стріляти, — казала прабабця. — Та й ви, хлопці, навчіться добре стріляти, бо коли почнеться війна з росією, мусите стріляти так, щоб кожна ваша куля влучила в москаля». Чесно кажучи, ми тоді ледь стримали іронічні посмішки, а бабця ще й додала так: «Про набої й амуніцію не переживайте, в мене все є, прийдете — видам»…
Тридцять років минуло з тої розмови, а мене й донині дивують і ці слова, і внутрішня упевненість Вітькової прабабці в незворотності війни з рф. Утім, щось подібне, але не так прямолінійно, доводилося чути від багатьох старших людей. На жаль, на відміну від західних областей, де повстанський дух не вмер й за пів сторіччя, решта України забула про віковічну загрозу зі сходу.
На жаль, до 2014-го і «простий нарід», і владоможці здебільшого ігнорували цілком очевидні безпекові виклики з боку рф. Низка економічних війн, культурна та інформаційна агресії не спонукали нас щодо адекватної реакції щодо самозахисту. Навіть відкритий силовий шантаж не змусив нас до цього.
Нагадаю. Перше міждержавне силове протистояння з Україною було сконструйоване кремлем у 2003 році — упродовж так званого «тузлинського конфлікту». Тоді росія, «граючи мускулами», спробувала «віджати» в України острів Коса Тузла, розташований у Керченській протоці. Хоч обидві сторони й залучили армію та правоохоронців для захисту своїх інтересів, головна боротьба тоді точилася в інформаційному просторі. І ми її з тріском програли. Так, згідно з опитуванням, проведеним восени 2003 року, тільки в 17,9% наших співгромадян конфлікт змінив ставлення до Росії на негативне, у 69,6% воно не змінилося, а у 1,8% навіть покращилося. І, найцікавіше — тоді в нашому суспільстві зберігся високий рівень довіри до влади РФ (!), а до українських політиків — понизився.
З іншого боку, було б зайве нарікати на простодушність українців щодо загроз з боку рф, адже й мешканці країн ЄС та Північної Америки не надто вірили в можливість розв’язання повномасштабної війни в Європі у ХХІ сторіччі.
Але росіяни «постаралися» і змогли змінити світогляд світу.
Три тижні поточної «гарячої фази» війни з рф не те щоб аж надто радикально змінили погляди українців на рф (стабільно негативні з 2014-го), але підняли їх до нових висот ненависті. Росіяни своїми руками (а також «Градами», бомбами, танками) зуміли встановити своєрідний рекорд — майже 90 відсотків українців нині ставляться до північних сусідів із чистою, нічим не скаламученою ненавистю, і більшість — готові до опору агресору.
Це цілком логічний наслідок масових убивств українців з нічим невиправданою жорстокістю, а також брутального порушення всіх норм людяності і права, цинічної брехні і, справді, якогось сатанинського лукавства.
На жаль, ми, українці, раніше погано вчили уроки історії, неправильно оцінювали факти, які підкидало нам життя. Але нинішню «лабораторну роботу» — опановуємо пречудово, ще й онукам переповімо.
Ми втомлені, сумні, роздратовані, але ми не боїмось, ми просто злі і «заточені» на перемогу. Наша мотивація зрозуміла всьому цивілізованому світу — знищити зло, зберегти свою країну. Тому нам і допомагають нині майже всі країни планети.
Ми йдемо правильним шляхом, сміливо, без зайвої ейфорії, з упевненістю у здатності захистити себе, свою країну, Європу і увесь світ!
Для путіна і його банди від початку ця війна — серйозна помилка.
Вони помилилися, вважаючи що колективний Захід знову змовчить і «перетерпить» війну в Європі. Росіяни вже втратили останніх союзників на Заході і своїми злочинними діями буквально в режимі онлайн творять всесвітню антиросійську коаліцію.
Вони помилилися, вважаючи що ЗСУ дозволять їм прокотитися на танках нашою землею, мов на параді. Тільки з 24 лютого до 16 березня наші війська знищили понад 13800 зайд, спалили 430 танків, 1375 бойових броньованих машин, 190 артсистем і 70 РСЗВ, «приземлили» 84 літаки і 108 гелікоптерів, потопили 3 воєнних судна…
Та найголовніша помилка росіян — недооцінка українського народу! Наша згуртованість, готовність вбивати ворога, захищаючи честь своєї Вітчизни, перетворює націю у сталеву, непереможну міць!
…Бабусю, ми таки навчилась влучно стріляти по москалях!
