Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Бути воїном — жити вічно! На жаль, нині щодня мусимо чути цю фразу. Адже московська навала забирає життя мужніх синів і доньок нашої держави. У списку імен, що навічно закарбовані в історії героїчної оборони України, є і прізвище льотчика армійської авіації полковника Олександра Мариняка.
Пілот вертольота Мі-24 загинув на початку березня, обороняючи столицю. Завдяки його рішучості було знищено велику кількість солдатів противника, скупчення паливозаправників та ворожої техніки.
Його бойовий побратим, Народний Герой України Василь Мулик розповів, що торік Олександр Мариняк пішов на пенсію, полишивши військову службу. Але в перший день війни він уже був у військовій частині та сів за штурвал своєї «двадцятьчетвірки». Разом з Олександром Мариняком за Україну поклав своє життя інший член екіпажу — льотчик-оператор капітан Іван Беззуб.
— Олександр Мариняк літав на своїй улюбленій «двадцятьчетвірці» у Ліберії та Конго, трощив сепаратистів у 2014 році на сході. Саме він вів за собою ланку Мі-24 над Хрещатиком на параді до Дня Незалежності. Чоловік був закоханий у небо та авіацію. І єдине, що він любив більше — це своїх дітей та дружину, — додав Василь Мулик.
16 березня Указом Президента України № 139/2022 полковнику Олександру Мариняку було присвоєно звання Герой України (посмертно).
